1781 – 1790

МИЛОРАДОВИЧ АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ. На­родився 1726 р. у родині Степана Михайловича Милорадовича чернігівського дворянина і мецената. Брат Андрія, Петро Милорадович був останнім чернігівським полковником, ймовірно, Андрій Степанович розпочав службу бунчуковим товаришем у полку брата. Пізніше перейшов до регулярної російської армії під командуванням Румянцева-Задунайського. Разом з ним на­був слави під час прусського походу і особливо у турецькій вій­ні.

Ще у 1775 р. Катерина II намагалася запровадити в Україні губернські порядки. Але їй це не вдалося. І тоді вона згадала про здібності Петра Румянцева-Задунайського, свого вірного фельдмаршала, і знову відрядила його в Україну. У червні 1779 р. він отримав від імператриці повеління розпочати підго­товку до запровадження в Україні намісництв за зразком ро­сійських губерній. А 3 липня 1779 р. Румянцев наказав Андрію Милорадовичу створити і очолити особливу комісію для зби­рання необхідної інформації.

Андрій Степанович склав опис Малоросії, що було першим кроком для здійснення планів Катерини II. Як тільки у 1781 р. утворилося Чернігівське намісництво, Милорадович був призна­чений його генерал-поручиком або губернатором. Який термін він обіймав цю посаду, точно невідомо. Вірогідніше, до 1790 ро­ку, коли графа Михайла Микитовича Кречетинкова було ого­лошено генерал-губернатором Київського, Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництва. Цю службу граф ніс до 1793 року. Про нього не збереглося навіть скупих відомостей.

Після відставки Андрій Степанович Милорадович переїхав до Петербурга. Помер 1796 року. Його син Михайло Андрійо­вич Милорадович, народжений  1771 року, – відомий генерал. 26 грудня 1825 року усмиряв декабристів на Сенатській площі в Петербурзі. Був важко поранений і помер.