Кожного, хто під'їжджає по шосе до Чернігова з боку Києва, зустрічає струнка, біла й ошатна споруда на високому пагорбі. Це - мурована Катерининська церква. Вона одразу привертає увагу подорожніх своїм чітким силуетом і пружними позоло­ченими банями. Як видатну пам'ятку української архітектури Катерининську церкву наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №128 від 2 червня 1999 р. включено до Державного реєстру національного культур­ного надбання.

Перше писемне свідчення про Катерининську церкву належить історику, статис­тику і етнографу О.Ф.Шафонському. У своїй праці про Чернігівське намісництво (да­тована 1786 р., вона вийшла друком у Києві 1851 р.) дослідник зазначив, що церква зведена коштом братів Семена і Якова Лизогубів згідно заповіту їхнього батька черні­гівського полковника Юхима Лизогуба і освячена в 1715 р. чернігівським архієписко­пом Антонієм Стаховським. При церкві натоді існувала школа1. У топографічному опису Чернігова кінця ХVШ ст. зафіксовано наявність біля Катерининської церкви дерев'яної дзвіниці2.

Додав відомостей про Катерининську церкву вчений і церковний діяч Філарет Гумілевський, який навів навіть кількість вікон у будівлі - 40. На його думку, це ро­бить споруду світлою всередині й красивою зовні. Він також уперше зафіксував стан первісного іконостасу. Важливе значення мала публікація напису на зворотньому боці ікони Спасителя з давнього іконостасу, який свідчив, що "року 1715 стали иконы сии трудами Якима". Ф. Гумілевський оприлюднив також напис на Євангелії, виданому в Москві 1688 р.: "Подал до церкви мурованой Катерининской черниговской раб бо­жий Іаков Ефимович Лизогуб, генеральний бунчужний, року 1715 апр. 14". Інше Євангеліє львівського друку 1690 р. "було дано до храму св. великомученицы Екате­рины рабом божим Ерофеем Петровым року 1698". Ф. Гумілевський дійшов виснов­ку, що цей напис засвідчив існування більш ранньої дерев'яної церкви, на місці якої було зведено мурований храм3.

П.М. Савицький в 1914 р. у спільній з В.Л. Модзалевським праці про давнє мис­тецтво Чернігова відзначив, що Катерининська церква виділяється серед інших храмів, які відтворили форми української народної дерев'яної архітектури. Автор майже до­слівно переповів дані про замовників споруди та рік її освячення, наведені у згаданих працях О.Шафонського та Ф. Гумілевського. Особливу увагу він звернув на хрестопо­дібний план і заломи, які названі "зімкнутими склепіннями, що несуть бані". П.М. Савицький був упевнений в тому, що Катерининська церква втілила в цеглі саме той тип дерев'яного храму, який найбільш повно відповідав уподобанням місцевої люд­ності. Для архітектурного декору фасадів характерне розмаїття і разом з тим присутні стриманість і простота. На думку автора, стилістика бароко найбільш повно вияви­лась у формах порталів входів і наличників вікон. Простота відрізняє Катерининську церкву від київського, а ще більше від західноєвропейського бароко4. В.Л. Модзалевський назвав Катерининську церкву зразком "щиро-українського архітектурного церковного стилю". Він повторив відомості про будівлю з публікацій О. Шафонського та Ф. Гумілевського і зупинився на плановій побудові храму та його структурі5.

Влітку 1944 р. Чернігів відвідала група фахівців Інституту археології АН УРСР та Інституту історії матеріальної культури АН СРСР під керівництвом Б.О. Рибакова з метою з'ясування стану пам'яток після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Було зафіксовано, що Катерининська церква перебувала натоді в жахли­вому стані6.

Після Великої Вітчизняної війни дослідники української архітектури XVII -XVIII ст. вели мову про два напрямки сакрального зодчества. Той напрямок, який продовжив досягнення і традиції української народної дерев'яної архітектури, гідно представляє Катерининська церква в Чернігові. У переважній більшості публікацій чернігівський храм розглядається у групі видатних пам'яток української архітектури, до складу якої входять також Всіхсвятська церква Києво-Печерської Лаври, Георгіївсь­кий собор Видубицького монастиря у Києві та Успенський собор у Новгороді-Сіверсь-кому.

У монографіях з історії українського мистецтва і архітектури, а також у виданнях про старожитності Чернігова автори неодмінно звертали увагу на Катерининську цер­кву. І.О. Ігнаткін датував зведення Катерининської церкви початком XVIII ст. Голов­ну увагу він звернув на типологію споруди та зв'язок її композиції з прийомами дерев'яної архітектури7.

Г.Н. Логвин підкреслив, що Катерининська церква зведена на честь звитяги ко­заків Чернігівського полку під час взяття турецької фортеці Азов у липні 1696 р. Цьо­му меморіальному пам'ятнику якнайкраще відповідає центрична композиція. Автор датував споруду початком XVIII ст. і писав (без посилань на джерела) про побудову Катерининської церкви коштом чернігівського полковника Якова Лизогуба8. А.А. Карнабед стисло переповів історію церкви, проведення реставраційних робіт. Він повто­рив думку про зведення споруди на честь героїзму чернігівських козаків нащадками Я.К. Лизогуба наприкінці XVII - на початку XVIII ст.9 У довідкових виданнях відзна­чалось, що Катерининська церква зведена на місці храму доби Київської Русі на честь подвигів чернігівських козаків10.

Деякі автори звертались до окремих аспектів проблем. А.К. Адруг порушив пи­тання про народні джерела композиції Катерининської церкви та про її авторство11. О.І. Травкіна висловила припущення, що Катерининська церква названа на честь патрональної святої дружини Петра І Катерини12. Л.А. Омельяненко торкнулась дея­ких питань історії споруди13.

Перше відоме зображення Катерининської церкви збереглося на мальованому плані міста 1706 р. - "Абрисі Чернігівському". Над рисунком напис "Екатерининская", а під ним "каменная". Вона постає тридільною з трьома банями. Зображення досить умов­не, та й на той час споруда була, мабуть, ще не завершеною будівництвом. Цей доку­мент засвідчив існування мурованої Катерининської церкви на початку XVІІІ ст.

Важливе значення мала публікація у 1911р. якісних фотографій, що зафіксували зовнішній і внутрішній вигляд храму. Видно прибудовану в XІX ст. із західного боку теплу Покровську церкву. Всередині споруди розписів не існувало - увесь тиньк по­білено. На фото можна побачити новий одноярусний іконостас, влаштований у XІX ст. замість первісного. Вміщено також фото царських врат XVІІІ ст.14

На обкладинці журналу "Наше минуле" (датована 26 травня 1918 р.) у лівому долішному куті художник Г.І. Нарбут вмістив графічне зображення Катерининської церкви, мабуть, з південного сходу. Пропорції храму дещо видовжені, але митець вда­ло передав форми восьмериків та прибудов між раменами планового хреста. У бага­тьох післявоєнних виданнях вміщені фотографії переважно зовнішнього вигляду хра­му, який після проведення реставраційних робіт суттєво не змінювався.

Отже, стан наукового вивчення Катерининської церкви не можна назвати задов­ільним. Відомості про її спорудження ґрунтуються на повідомленні О.Ф. Шафонсько-го невідомого походження. Важливим джерелом для дослідників стала здійснена Ф. Гумілевським публікація написів на сторінках Євангелій, наданих до Катерининсь­кої церкви. Але досі бракує точного датування споруди, відкритим залишається пи­тання про її авторство.

Катерининська церква в Чернігові знаходиться на одній з високих ділянок право­го берега Десни на захід від стародавнього Дитинця. Споруда замикає перспективу шосейної дороги, яка веде до міста з Києва, а з боку міста - Алею Героїв, яка почи­нається від Красної площі. Xрам має три входи. Головним є північний (згідно містобу­дівної ситуації) по центральній осі Алеї Героїв. Катерининська церква відіграє важли­ву роль у панорамі міста і є однією з провідних вертикальних домінант Чернігова. Споруда постала на дуже вигідному місці, заселеному ще за часів Київської Русі. Під час археологічних досліджень 1947 - 1948 рр. було встановлено наявність культурно­го шару домонгольського періоду із залишками житлових споруд. За 35 м на південь від церкви знайдені залишки житла і речей, а також цегли (плінфи) XII ст. з клейма­ми. Усе це дало підстави В.А. Богусевичу висловити припущення про існування на цьому місці у XII ст. мурованого храму, невідомого за писемними джерелами15.

У 1984 р. співробітники відділу археології Чернігівського історичного музею та Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР під керівництвом В.П. Ко­валенка та П.О. Раппопорта дослідили близько 50 кв. м біля Катерининської церкви на місці вірогідного розміщення храму XII ст. Виявити залишки давньоруського муру­вання не вдалося, бо, мабуть, воно частково чи повністю залишилось під фундамента­ми існуючої церкви. Знайдені фрагменти будівельних матеріалів, фресок, кераміки та прикрас. На краю тераси розчищена господарська яма XI ст., куди були звалені брако­вані вироби гончарів16. Таким чином, не викликає сумніву існування давньоруського храму на тому місці, де зараз височить Катерининська церква. Згідно давньої традиції після знесення старої церкви новозбудований храм отримував ту ж саму назву. Тому можна сказати, що на цьому місці починаючи зXII ст. знаходилась Катерининська церква - спочатку мурована, потім дерев'яна і, нарешті, знову мурована.

У післявоєнний час в літературі утвердилась думка про зведення Катерининської церкви в Чернігові на честь подвигів козаків Чернігівського полку під час взяття ту­рецької фортеці Азов у липні 1696 р. Підстави для такої думки існують. Адже чернігі­вський полковник Яків Кіндратович Лизогуб як наказний гетьман командував укра­їнськими військами у другому Азовському поході 1696 р. Основу їх складали 4 полки - Чернігівський, Гадяцький, Лубенський та Прилуцький. Під час вирішального штур­му українські козаки захопили один бастіон і гармати, які були на ньому, повернули на турків. їм на підмогу прийшли донські козаки та московські стрільці. У неділю 19 липня 1696 р. о другій годині дня гарнізон фортеці капітулював. Після великого банкету 30 липня козацьке військо рушило додому. У розлогому листі до патріарха Адріана цар Петро I високо оцінив мужність козацького війська17.

Петро I також нагородив Чернігівський козацький полк срібним хрестом (розмір 31 х 16,5 см), який зберігається в Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського (I™. № И - 2525). На звороті держака вирізьблено напис староукраїнською мо­вою: "Ради служби под Азовом, Єго мл пана Ьякова Лизогуба полковника черниговс­кого на то час маючого в зледеню и над иними полками зверхно /крест сей гсднь з полковою црквію и всеми утврами црковними євлієм и сосудами/ з его вел гдра казни пожалован в полк Черниговскій лета от созданія мир: 7204 а от воплощ: Бга слова 1696 мца авг: А (1)"18.

Таким чином, думка про побудову нової мурованої церкви Катерини могла ви­никнути уже в другій половині 1696 р. Якщо пристати до твердження О.Ф. Шафонсь-кого, що Катерининська церква зведена братами Семеном і Яковом Лизогубами за заповітом їхнього батька чернігівського полковника Юхима Лизогуба, який помер між січнем і 27 вересня 1704 р.19, то виходить, що почалось будівництво церкви у 1705 р. чи навіть у 1706 р. А на "Абрисі", створеному, мабуть, влітку 1706 р. після відвідин Чернігова Петром І церква намальована вже збудованою. Час надто малий для підго­товки і проведення значного обсягу будівельних робіт.

Звичайно, така споруда зводилась як мінімум за 2 - 3 будівельні сезони (без опо­ряджувальних робіт). Сезон починався у квітні й закінчувався у жовтні з настанням морозів. Початку власне будівельних робіт передували виготовлення цегли, заготівля вапна та інших будівельних матеріалів. Усе це займало кілька років. А ще ж треба було знайти архітектора, погодити з ним тип і вигляд майбутньої споруди і запросити ро­бітників. Звідси виходить, що цей комплекс робіт було започатковано ще наприкінці XVII ст., можливо, вже після смерті Я.К.Лизогуба, яка сталась 9 серпня 1698 р. Пол­ковником чернігівським став його син Юхим Лизогуб, який і розпочав будівельні ро­боти, завершені у 1706 - 1707 рр. Далі тривали опоряджувальні роботи й виготовлен­ня іконостаса, а освячення храму відбулось у 1715 р.

Як уже згадувалось, О.І. Травкіна висунула припущення, що Катерининська цер­ква в Чернігові названа на честь патрональної святої дружини Петра І Катерини. Супроти цього виникають суттєві заперечення. Ми вже згадували, що на цьому місці в ст. стояла мурована церква. Це означає, що всі храми, які поставали на цьому ж місці, також були присвячені великомучениці Катерині. Існування Катерининської церкви в 1698 р. засвідчив напис на Євангелії львівського друку 1690 р., про який згадував ще Ф. Гумілевський. Це Євангеліє і досі зберігається в Чернігівському істо­ричному музеї ім. В.В. Тарновського (Інв. № АЛ - 212). Запис зроблено на аркушах 1 - 6: „Сия книга глаголемая Евангелие дана до храму святой великомученицы Екате­рины рабом божим Ерофеем Петровичем за отпущение грехов его року 1698"20. До цього можна додати, що весілля Петра І з Катериною відбулось 19 лютого 1712 р.21 На той час Катерининська церква вже була зведена і залишалось провести лише деякі опоряджувальні роботи.

Значний інтерес становить питання про авторство Катерининської церкви. Як вже зазначалося, вона належить до групи видатних пам'яток, які об'єднують спільна об'ємно-просторова композиція, подібні елементи декору та високий технічний і ху­дожній рівень виконання. Маються на увазі Георгіївський собор Видубицького монас­тиря в Києві (1696 - 1701 рр.), церква Всіх Святих Києво-Печерської Лаври (1696 -1698 рр.) і Успенський собор у Новгороді - Сіверському (початок XVIII ст.). Усе гово­рить за те, що ці будівлі зводив один зодчий або одна артіль будівничих. Для всіх споруд характерні уступи пілястр на гранях об'ємів під своєрідними капітелями з во­лютами, вигнутими у зворотний бік, ніж звичайно. Такий декоративний прийом в українській архітектурі того часу більше ніде не зустрічається. В Катерининській церкві волюти відсутні, однак інші деталі й загальний вигляд близькі до київських храмів.

Раніше авторство згаданих київських споруд приписували московському архітек­тору Д.В. Аксамитову, але він натоді працював у Москві й не міг будувати на Україні. Г.Н. Логвин, розглядаючи будівництво Успенського собору у Новгороді-Сіверському, цитував (без посилання на джерело інформації) універсал гетьмана І. Скоропадського: "для строения оной (церкви) затягненый нарочно з Києва Архитект, дела предлежа­щего не хочет зачинать без дания себе належных грошей". Автор зробив висновок, що згаданого зодчого запрошували для роботи з Києва до Чернігова і Новгорода-Сіверського. Але імені архітектора з'ясувати не вдалося22.

У 1690-х рр. в Україні працював досвідчений архітектор Йосип Дмитрович Стар­цев - провідний зодчий "Приказа каменных дел" у Москві, який на запрошення геть­мана І. Мазепи прибув до Києва. Тут він збудував Богоявленський собор Братського монастиря (1690 - 1693 рр.) та Миколаївський собор (1690 - 1696 рр.). У 1696 р. почалось будівництво вже згаданих Георгіївського собору Видубицького монастиря та церкви Всіх Святих Києво-Печерської Лаври. Цілком можливо, і ці споруди звела артіль під керівництвом Й.Д. Старцева. На користь цього свідчить і наявність уступів пілястр під капітелями на фасадах Богоявленського собору. Усе це дозволяє з достат­ньою мірою вірогідності говорити про те, що артіль будівничих під проводом Й.Д. Стар­цева була причетна до зведення й Катерининської церкви в Чернігові23.

Опоряджувальні роботи закінчились 1715 р., і того ж таки року храм освятили. Всередині встановили пишний різьблений іконостас з гербом Лизогубів, який у другій половині XІX ст. замінили на новий одноярусний. Жодних відомостей про стінопис у Катерининскій церкві немає.

Протягом трьох століть існування храму суттєвих перебудов не зафіксовано. Пев­ний час при церкві була дерев'яна дзвіниця. Після пожежі 1837 р. до Катерининської церкви із заходу була прибудована тепла Покровська церква24. У довоєнні роки у приміщенні церкви зберігались документи обласного архіву. В 1941р. під час пожежі було пошкоджено мурування стін, втрачено дах. Згоріли хори й віконні рами. Покровська церква була наполовину зруйнована. Реставраційні роботи проводились у кілька етапів. Перший охопив 1947 - 1955 рр., коли храм було відбудовано після воєн­ного лихоліття. У 1974 р. прийнято рішення про використання приміщення храму для музею. Задля цього провели комплекс реставраційних робіт за проектом і під керів­ництвом М.М. Говденко. У грудні 1979 р. у цій будівлі відкрито Музей народного декоративного мистецтва Чернігівщини - відділ Чернігівського історичного музею. У 2003 - 2004 рр. реставратори відновили мурування на фасадах, перекрили дахи та вкрили позолотою завершення бань.

Катерининська церква - хрестова в плані центрична споруда, яка має 5 бань. Навколо центрального четверика знаходяться чотири восьмерики по осях північ -південь і схід - захід. Між об'ємами восьмериків розміщені квадратні в плані більш низькі приміщення, які підкреслюють центричність і баштоподібність усієї споруди. Грані струнких восьмериків підкреслені пілястрами (лопатками), які переходять вгорі у багатопрофільний карниз. В основі споруди високий цоколь. Високі вікна обрам­лені наличниками із півколонок і трикутних фронтончиків. Портали трьох входів ма­ють вишукані форми. Саме в декорі фасадів виявилось найбільше барокових рис. Всередині споруди рамена просторового хреста нічим не розділені, й до того ж відсутні хори з південної і північної сторін, що дає можливість зорово відразу охопити інтер'єр.

Споруда зведена із червоної цегли (розміри її не однакові) на вапняному розчині. Фундамент стрічковий. У товщині стін знайдені металеві пов'язі, а також залишки дерев'яних. У перекриттях підбанників застосована конструкція "заломів", розробле­на в дерев'яній архітектурі. Невеликі приміщення між восьмериками перекриті коробовими склепіннями.

Катерининська церква в Чернігові є одним із кращих зразків провідного напрям­ку української архітектури другої половини XVII - початку XVIII ст., який постав під впливом народного дерев'яного будівництва.