Понад століття Чернігово-Сіверська земля перебувала
під монголо-татарським ярмом, про що майже не залишилося документальних
свідчень, І лише у 1355-1356 роках ЇЇ територія входить до складу Литовського
князівства. Литовські князі поступово відновлюють міста краю — будується
фортеця у Чернігові, очевидно, укріплюється і Сновськ. Згодом ці та інші міста
Литва передає у володіння князя Івана Можайського, який втік з Москви. Після
його смерті тут володарює його син Семен.
При ньому, у 1482 І 1497 роках, Чернігів та його околиці зазнають спустошливих набігів кримського хана Менглі-Гірея. Десь на ці роки випадає і відома облога крим-цями Сновська, про яку збереглася легенда. Облога тривала досить довго, жителі міста вдало відбивали приступи ворога, не виходячи із-за фортечних стін. Сидіти ж їм за ними тривалий час дозволяли значні запаси продовольства, а підземний хід до річки Снов давав можливість вдосталь забезпечувати себе водою.
Татарське військо, не маючи досвіду ведення облоги фортець, втративши надію взяти місто штурмом, змушене було залишити оборонців Сновська у спокої. З того часу, за тривале сидіння в обложеному ворогом місті, їх стали називати сиднями або седнями. А вже у XVI столітті ця назва поширилася і на все місто — воно стало Седневом, що засвідчують тогочасні писемні джерела.
Тоді ж, на початку XVI століття, Придесення входить до складу Московської держави. Збереглися дані, що у 1523 році у Седневі налічувалося 50 осель. Століттям пізніше, згідно з Деулінським перемир'ям 1618 року, російський цар передає Сіверщину Польщі. Відтак Седнів стає центром округу І волості Київського, а з 1635 року — Чернігівського намісництва.
У тогочасних польських документах зазначено: „Басейн нижньої течії Снову, з правою його притокою Чебриж, разом з верхньою течією Березни, котра дещо нижче тече до Десни, створювали СеднІвсь-кий округ. В тому окрузі знаходився Седнів над Сно-вом з волостю, до якої належав Тупичів у верхів'ї Чебрижа, що була власністю Паців (або Тризнів); нижче ж Снову розташовані Клочків Харленських, Березна Потоцьких".
Ще у XIX столітті у Георгіївській церкві зберігалося Євангеліє, пожертвуване храму 1647 року „в маетности его милости пана Яна-Самуила Паца". Після його смерті седнівські володіння перейшли його вдові, яка іменувала себе так; „Великаго княжества Литовскаго хоружина Патронелла Тризнян-ка Самуелева Пацева..."
Окрім Паців-Тризн частиною Седнівської волості володів Чернігівський магістрат, а прибутки від них йшли на утримання замку, війта та Інших польських чиновників, які жили у Седневі. Кінець польського панування настав з початком у 1648 році Визвольної війни українського народу під приводом Богдана Хмельницького.
При ньому, у 1482 І 1497 роках, Чернігів та його околиці зазнають спустошливих набігів кримського хана Менглі-Гірея. Десь на ці роки випадає і відома облога крим-цями Сновська, про яку збереглася легенда. Облога тривала досить довго, жителі міста вдало відбивали приступи ворога, не виходячи із-за фортечних стін. Сидіти ж їм за ними тривалий час дозволяли значні запаси продовольства, а підземний хід до річки Снов давав можливість вдосталь забезпечувати себе водою.
Татарське військо, не маючи досвіду ведення облоги фортець, втративши надію взяти місто штурмом, змушене було залишити оборонців Сновська у спокої. З того часу, за тривале сидіння в обложеному ворогом місті, їх стали називати сиднями або седнями. А вже у XVI столітті ця назва поширилася і на все місто — воно стало Седневом, що засвідчують тогочасні писемні джерела.
Тоді ж, на початку XVI століття, Придесення входить до складу Московської держави. Збереглися дані, що у 1523 році у Седневі налічувалося 50 осель. Століттям пізніше, згідно з Деулінським перемир'ям 1618 року, російський цар передає Сіверщину Польщі. Відтак Седнів стає центром округу І волості Київського, а з 1635 року — Чернігівського намісництва.
У тогочасних польських документах зазначено: „Басейн нижньої течії Снову, з правою його притокою Чебриж, разом з верхньою течією Березни, котра дещо нижче тече до Десни, створювали СеднІвсь-кий округ. В тому окрузі знаходився Седнів над Сно-вом з волостю, до якої належав Тупичів у верхів'ї Чебрижа, що була власністю Паців (або Тризнів); нижче ж Снову розташовані Клочків Харленських, Березна Потоцьких".
Ще у XIX столітті у Георгіївській церкві зберігалося Євангеліє, пожертвуване храму 1647 року „в маетности его милости пана Яна-Самуила Паца". Після його смерті седнівські володіння перейшли його вдові, яка іменувала себе так; „Великаго княжества Литовскаго хоружина Патронелла Тризнян-ка Самуелева Пацева..."
Окрім Паців-Тризн частиною Седнівської волості володів Чернігівський магістрат, а прибутки від них йшли на утримання замку, війта та Інших польських чиновників, які жили у Седневі. Кінець польського панування настав з початком у 1648 році Визвольної війни українського народу під приводом Богдана Хмельницького.
| BB-Code | |
| Ссылка | |
| Всего комментариев: 0 | |
