володів Черніговом під час нашестя Батия 1234 – 1239 рр. На думку А. Р. Гущина, це було 1235 – 1239 рр. У 1234 р. відстояв Чернігів із Михайлом Всеволодовичем від галицького князя Данила.

У 1239 р. орди Батия захопили Бобровицю, що була околи­цею Чернігова. За легендами, чужинці спалили тут церкву, зни­щили й село. І тоді Господь покарав загарбників: татаро-монгольське військо втратило зір. Показали поганському цареві криницю, вода якої зціляла очі. Але вода не допомогла. Тоді поганський князь здався чернігівцям і на горі став на коліна перед Чернігівським князем. Тривалий час гора ця називалась Преклонною, а урочище перед нею Поганим.

Але надійшли нові сили чужинців. Чернігівський князь Мстислав із своїм військом вчинив відчайдушний опір Батию. Проте татари захопили місто та жорстоко розправились із Чер­ніговом. Місто спалили, мешканців пограбували, багатьох вби­ли. Існує переказ, що Домникія, дружина князя Мстислава, аби уникнути ворожої наруги, викинулась із соборної вежі і загину­ла. Вежа ця була розташована з лівого боку Спаського собору.

Відома як «Красний терем». Ординці пограбували собор; зняли навіть дах з олова. Те ж саме трапилось і з Єлецьким монастирем. У Троїцько-Іллінському монастирі татаро-монголи не знайшли коштовностей. А в печерах перебили всіх монахів. Князь Мстислав змушений був тікати в Угрію (Угорщину). Пізніше обійняв київський стіл.