Черниговский справочно-информационный портал Siver Info / Site news Mon, 24 Sep 2012 10:50:44 +0200 uWeb Web-Service /img/rssyalogo.gif Черниговский справочно-информационный портал Siver Info / 22 сентября день памяти Святителя Феодосия, Архиепископа Черниговского /news/22_sentjabrja_den_pamjati_svjatitelja_feodosija_arkhiepiskopa_chernigovskogo/2012-09-24-6272 /pda/news/22_sentjabrja_den_pamjati_svjatitelja_feodosija_arkhiepiskopa_chernigovskogo/2012-09-24-6272 22 сентября Православная Церковь воспоминает иже во святых святителя и свех Руси чудотворца Феодосия, Архиепископа Черниговского. К гробнице святителя ежегодно стекаются тысячи людей с разных уголков мира, получить помощь и исцеление, и святитель Божий свех успокаивал. Свидетелями чудесных исцелений были: мужчины и женщины, взрослые и дети, духовные, дворяне, военные, купцы, мещане, казаки и крестьяне, православные, раскольники, католики и лютеране, при том у многих были такие болезни, что доктора многим назначили дату смерти. Одно с самых больших чудес произошло в Санкт-Петербурге во время Великой Отечественной войны. Православие на Черниговщине Mon, 24 Sep 2012 10:50:44 +0200 22 сентября Православная Церковь воспоминает иже во святых святителя и свех Руси чудотворца Феодосия, Архиепископа Черниговского. К гробнице святителя ежегодно стекаются тысячи людей с разных уголков мира, получить помощь и исцеление, и святитель Божий свех успокаивал. Свидетелями чудесных исцелений были: мужчины и женщины, взрослые и дети, духовные, дворяне, военные, купцы, мещане, казаки и крестьяне, православные, раскольники, католики и лютеране, при том у многих были такие болезни, что доктора многим назначили дату смерти. Одно с самых больших чудес произошло в Санкт-Петербурге во время Великой Отечественной войны. В этот день к святителю приехоло множество народа. Праздничную Божественную литургию возглавил Высокопреосвященнейший Амвросий Архиепископ Черниговский и Новгород-Северский, а также посетил Чернигов Преосвященнейший Стефан епископ Гомельский и Жлобинский. После чтения Святого Евангелия владыка Амвросий обратился к присутствующим со такими словами: » Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Дорогие братья и сестры в Евангельи мы слышим такие слова: «Аз есть дверь». Аз есть дверь и только через Христа мы можем получить спасение, иным путем никто не может приити. Если человек живет верой исполняя заповеди Божии, то он постепенно очищает свою душу. Очистивши свою душу исполняя заповеди Божии тогда Господь посылает Духа Святого, который помагает во всем человеку. И потом, как гововит Господь наш Иисус Христос: » Если ты любиш меня, то соблюдаеш заповеди Мои, а если соблюдаеш заповедь Мои, то будеш возлюблен Отцем Моим и Мы приидем и обитель в нем сотворим». Это подтверждает и наш сегодня празднуемый святитель Феодосий. Мало известно о Его житии. Но сами мощи свидетельствуют о Его жизни. Мощи святого целы. По смерти святителя и от его гробницы уже совершались чудеса. Его примник святитель Иоанни Тобольский был избран на Черниговскую кафедру и заболел так, что все думали, он умрет. Никакие врачебные средства не помогали. Но явился ему святитель Феодосий и говорит: » Иди и служи Божественную литургию !» Когда владыка Иоанн сказал эти слова своим близким, то все подумали, что он потерял ясность ума. Как в таком состоянии можно служить? Но святитель Иоанн настоял на своем. Когда он встает и идет служить — становится совершенно здоровым. На протяжении 200 лет тело святителя Феодосия лежало в земле, люди приходили и совершались чудеса, получали исцеления и помощь. Увидев это много людей начало проходить со своими прозьбами, своими молитвами. Когда была революция, все мощи изымались, в 1923 годугубернатор Губенский и врач Тарковский собрали множество народа и говорят, что это верующие делают куклы и поклоняются им. Мы разоблачим неправду. Когда начали раздевать святителя, то подрясник стлел и открылось тело человеческое. Врач взял скальпель и разрезал живот , но увидел что внутренности в святителя целы. Посоветывавшись они оправдались тем , что иногда тело человека не истлевает. Но за это кощунство губернатора вскоре разбил паралич. Тогда мощи принесли в Санкт-Петербург на изследование. Настала война, город был в блокаде. Дошло до того, что в городе небыло ни боеприпасов, ни пиши, ни воды. Собрался военный совет на совещание, чтоже дальше делать. И они с глубины комнаты услышали голос: «Обратитесь за помощью к святителю Феодосию». За ответом услышаного обратилися к Алексию митрополиту Симанскому. Он ответил, что Феодосий это Черниговский мощи которого находятся в музее. Нужно принести в храм , отслужить молебен, а там видно будет. Так и сделали. На второй день все увидели чудо, резко опустилась температура воздуха до 45 градусов, Ладожское озеро замерзло и в город смогли подвести и боеприпасы, и пищу, и воду. Образовалась дорога которую назвали «Дорога жизни», а еще ее называют «Дорога святителя Феодосия». После войны мощи вернули в родной город Чернигов. Но во времена Хрущова мощи снова забирают от верующих. Когда была Чернобыльская катастрофа, но Чернигов , хоть и находится не далеко от Чернобыля почти не пострадал. Когда в храме, где находились мощи замеряли радиацию, увидели, что уровень непревышает норму. До этих пор слышат, что то тот получил помощь и тот получил помощь. Поэтому мы собрались здесь, чтобы помолится и попросить помощи у святителя. Нужно не забывать! Одно. Ити тем путем, каким он шел, исполняя заповеди, делая добрые дела, совершенствование в любви жертвенной к Богу и ближнему. Давайте и мы идти этим путем. Господь призывает каждого из нас. Будьте святы как Отец ваш небесный свят есть. И в нас есть руководитель в этом, святитель Феодосий, если мы будем обращаться к нему он будет подсказывать, как делать. Он напоминает о жизни, что жизнь вечная. Здесь на земле он доказывает это. И поэтому если мы хотим прославить его, то прославим примером своей жизни. Пусть он дает пример, а мы следуем за ним и мы тоже наследуем Царствие Небесное. Аминь. После окончания богослужения по обычаю крестным ходом мощисвятителя были обнесены вокруг храма. Архипастырский визит Блаженнейшего Владимира Митрополита Киевского и всея Украины. Фото /news/arkhipastyrskij_vizit_blazhennejshego_vladimira_mitropolita_kievskogo_i_vseja_ukrainy_foto/2012-09-08-6230 /pda/news/arkhipastyrskij_vizit_blazhennejshego_vladimira_mitropolita_kievskogo_i_vseja_ukrainy_foto/2012-09-08-6230 Долгожданный Архипастырский визит Блаженнейшего Владимира Митрополита Киевского и всея Украины. Впервые после болезни Блаженнейший Митрополит Владимир посетил Черниговскую епархию. Черниговская кафедра очень дорога сердцу Блаженнейшего Владыки, ведь именно он, более 40-ка лет тому назад, был епископом Черниговским и Нежинским. Православие на Черниговщине Fri, 07 Sep 2012 23:04:59 +0200 Долгожданный Архипастырский визит Блаженнейшего Владимира Митрополита Киевского и всея Украины. Впервые после болезни Блаженнейший Митрополит Владимир посетил Черниговскую епархию. Черниговская кафедра очень дорога сердцу Блаженнейшего Владыки, ведь именно он, более 40-ка лет тому назад, был епископом Черниговским и Нежинским. Чернигов. «Молебен о здравии родителей» и форум «Помолимся за родителей» /news/chernigov_moleben_o_zdravii_roditelej_i_forum_pomolimsja_za_roditelej/2012-06-20-6057 /pda/news/chernigov_moleben_o_zdravii_roditelej_i_forum_pomolimsja_za_roditelej/2012-06-20-6057 10 июня в Храме Всех Святых Черниговских прошел «Молебен о здравии родителей» и форум «Помолимся за родителей» . Все кто хотел присоединиться к общей молитве о родителях смогли это сделать. Православие на Черниговщине Wed, 20 Jun 2012 20:29:28 +0200 10 июня в Храме Всех Святых Черниговских прошел «Молебен о здравии родителей» и форум «Помолимся за родителей» . Все кто хотел присоединиться к общей молитве о родителях смогли это сделать. В очередной раз мы попытались объединить молодых людей в одно общее дело. Так же все желающие потом смогли ост��ться на форум «Помолимся за родителей» на котором поднимались вопросы взаимоотношений детей и родителей, так же была презентация ПЕРИОДИЧЕСКОГО ИЗДАНИЯ ГАЗЕТЫ "ЛЕТЯЩИЙ АНГЕЛ". Темой номера стал вопрос "Легко ли быть молодым?" и турнир по волейболу "Не для лентяев" который проходил в Козельце. В Чернигов прибыла святыня Одесской епархии /news/v_chernigov_pribyla_svjatynja_odesskoj_eparkhii/2012-06-13-6028 /pda/news/v_chernigov_pribyla_svjatynja_odesskoj_eparkhii/2012-06-13-6028 5 июня в Чернигов прибыла святыня Одесской епархии. В Свято-Троицком кафедральном соборе находится икона Божьей Матери "Одигитрия Байтальская". Село Байталы находится на расстоянии 200 км от города Одессы, в северной части области. Посередине села протекает речка Тилигул. В этой живописной местности в лесу когда-то располагался мужской монастырь, а неподалеку находились три чудотворных колодца с целебной водой. Долго обходили его стороной басурманские орды, но как-то напали враги на монастырь и сожгли дотла. Православие на Черниговщине Wed, 13 Jun 2012 14:48:35 +0200 5 июня в Чернигов прибыла святыня Одесской епархии. В Свято-Троицком кафедральном соборе находится икона Божьей Матери "Одигитрия Байтальская". Село Байталы находится на расстоянии 200 км от города Одессы, в северной части области. Посередине села протекает речка Тилигул. В этой живописной местности в лесу когда-то располагался мужской монастырь, а неподалеку находились три чудотворных колодца с целебной водой. Долго обходили его стороной басурманские орды, но как-то напали враги на монастырь и сожгли дотла. Уцелевшим монахам удалось выхватить из пламени только несколько святынь. В «Опыте статистического описания г. Ананьева» от 1854 года говорится, что «в 17-и верстах от города Ананьева, в казенном селении с. Байталы, на Тилигуле, был основан монастырь около 1700 года. Теперь нет и следов его, здесь был в то время устроен прекрасный фонтан. В 1849 году приступили к расчистке засорившейся трубы его; но во время работ обрушившаяся гора, едва не произвела смертных случаев. С этого времени работы прекратились, однако вода чистая, легкая, студеная, до сих пор просачивается». На самом деле это не просто вода, а святой источник, который хотели превратить в нечто развлекательное, не относящееся к Богу. Но в народе источник тут же назвали чудотворным, потому что от него происходило много исцелений. Старожилы рассказывают, что в начале 20 века здесь стояла часовня. Церковь Рождества Пресвятой Богородицы основана лишь в 1945 году, но и она вскоре была разрушена богоборческой властью. Верующие жители села не отчаялись и снова воздвигли другой Храм, который был закрыт советской властью и превращен в колхозный склад. Глиняные стены стали разрушаться, так что на сегодняшний день он уже не подлежит реставрации, оставаясь складом, но уже церковным. В 1993 г. новый храм «Рождества Пресвятой Богородицы» стали строить рядом со старым. Вскоре церкви пожертвовали старинную икону. Когда ее повезли на поклонение в Киево-Печерскую Лавру, оказалось, что она творит чудеса. Кроме того, икона начала обновляться, светлеть. Никто не знал ни происхождения святыни, ни ее названия, а киевские реставраторы установили, что святому лику более 200 лет. Икону назвали по месту нахождения - Байтальская. Икона будет находиться на Черниговщине больше месяца. Священний Синод УПЦ установил день памяти преподобного Феофана Рыхловського /news/1/2012-05-11-5877 /pda/news/1/2012-05-11-5877 8 мая 2012 в заседании Священного Синода Украинской Православной Церкви под председательством Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира СЛУШАЛИ рапорт Преосвященного Иринея, епископа Нежинского и Прилукского об установлении дня памяти преподобного Феофана Рыхловская. ПОСТАНОВИЛИ: 1. Благословить совершать память преподобного Феофана Рыхловская 5/18 января (в день блаженной кончины) и в день его прославления - 19 октября / 1 ноября. 2. Календарной комиссии внести соответствующие изменения в Церковный календарь Украинской Православной Церкви. (Журнал № 35 заседания от 8 мая 2012 года) Православие на Черниговщине Fri, 11 May 2012 21:41:39 +0200 8 мая 2012 в заседании Священного Синода Украинской Православной Церкви под председательством Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира СЛУШАЛИ рапорт Преосвященного Иринея, епископа Нежинского и Прилукского об установлении дня памяти преподобного Феофана Рыхловская. ПОСТАНОВИЛИ: 1. Благословить совершать память преподобного Феофана Рыхловская 5/18 января (в день блаженной кончины) и в день его прославления - 19 октября / 1 ноября. 2. Календарной комиссии внести соответствующие изменения в Церковный календарь Украинской Православной Церкви. (Журнал № 35 заседания от 8 мая 2012 года) Преподобний Феофан (Медведев), схиархімандрит Рихловський (���1977)Житие схиархимандрита Феофана (Медведева)День памяти: 5 / 18 января (в день блаженной кончины), 19 октября / 1 ноября (в день прославления). Смиренный и малоизвестный, но великий и глубоко почитаемый подвижник благочестия наших дней схиархимандрит Феофан (в миру Иоанн Феодосиевич Медведев) родился 20 октябре 1881 ��. в селе Фастовцы Бахмачского района (бывшего Борзнянского уезда) на Черниговщине. Родителями его были благочестивые крестьяне Феодосий и Евфимия. Когда Иоанну было два года, умер его отец. Мать воспитала детей в вере и благочестии. Отрок Иоанн окончил три класса земской Фастовецкой школы.Вместе с матерью Иоанн ходил на поклонение к святым местам: в Киево-Печерскую Лавру, в Свято-Николаевский Рыхловский монастырь. Однажды, поклонившись святыне Рыхловского монастыря — Чудотворному образу Святителя Николая, отрок Иоанн остался при монастыре, несмотря на все уговоры матери. Тринадцатилетний юноша оставляет матерь, родной дом и полностью вручает себя Богу, душу обручает небесному Жениху. Юный летами отрок поступает как зрелый муж, как старец: он доказывает своей жизнью величайшую любовь к Спасителю мира, идет на самоотречение, на суровый подвиг, возлагает себя добровольно нелегкий крест…На другой год мать Иоанна снова пришла в монастырь, снова уговаривала сына вернуться домой, но юношу влекла иная жизнь. В монастырь будущий подвижник поступил перед праздником Рождества Божией Матери, 7 сентября. Позже Батюшка всю жизнь с особой духовной радостью проводил этот день…В ограде этой святой обители более века подвизался о. Иувеналий, отсюда начинается его большая жизнь. Главное монастырское правило — это послушание, то есть отречение от самого себя, своей воли, своих желаний, мыслей, дел и подчинение их руководству опытных старцев, духовников. Первое послушание молодого отрока Иоанна было будить братию на молитву. Молодой послушник с любовью ежедневно вставал раньше всех. Небольшой ростом и очень быстрый, он оббегал с колокольчиком все монашеские келии, будил братию, детским голоском призывал на молитву: «Время пения! Молитвы, час! Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй нас». Иногда из чьей-то келии слышался ответ басом старого монаха: «Иду сейчас». Батюшка с любовью нес также послушания в монастырской просфорне, на пасеке, в переплетной мастерской, будучи продавцом монастырской лавки… Все время в монастыре молодой послушник проводил под руководством опытный наставников в постоянных трудах, молитве, посте, подвигах борьбы духа с плотью, побеждая страсти, восходя от силы в силу, духовно возрастая.Чтобы укрепить молодого подвижника в вере и возбудить ревность к благочестию и молитвенному подвигу, Господь часто посещал его болезнями, и вместе с этим оказывал ему Свою милость, чудесно исцеляя от страданий, подкрепляя духовными видениями. Об этом Батюшка сам рассказывал следующее: «В двадцать два года я сильно заболел, и уже готовился к смерти: помаслособоровался, поисповедывался, причастился Святых Христовых Тайн, простился с братией, ждал конца… Но молился о том, чтобы Господь сподобил прожить еще хотя бы год… Вдруг слышу сверху знакомый голос игумена Исаакия: „Там лучше!" Я трижды просил о том, чтобы прожить еще хотя бы год, а голос трижды повторял: „Там лучше!" Потом вдруг открывается дверь кельи, входит незнакомый иеродиакон, препоясанный крестообразно орарем, как перед Причастием, направляется в угол к иконам, останавливается и трижды поет громким голосом: „Многая лета!" Пропевши, ушел. Дверь келии была закрыта на крючок, я лежал на одре возле двери. Вскоре я быстро выздоровел…Однажды я сидел на полу, склонив голову на колени, один в кельи, освещенной тихим мерцанием лампады. Затосковал… Вдруг слышу — в келье кто-то ходит из угла в угол, шаги вроде как старика (келья была закрыта на крючок). Таинственный голос громко спросил меня: „Хочешь быть монахом?" Я ответил: „Хочу". Прошло немного времени и архимандрит Евгений постриг меня в монашество с именем Иувеналия (в 1912 году). Через год Епископом Пахомием был рукоположен во иеродиакона.Войдя однажды после Богослужения в свою келью, я увидел в углу Женщину в монашеском одеянии. Конечно, я очень изумился, недоумевал. Женщина оглянулась на меня, потом не спеша, не поворачиваясь, лицом к стене, вышла из кельи. Встретив, после этого меня, архимандрит Евгений спросил: „Не была ли у тебя Царица Небесная?" И добавил: „Она была у меня и сказала, что теперь пойдет к Иувеналию".На большом пальце правой руки у меня долго был большой нарыв, который очень меня беспокоил. Во время каждения храма за Богослужением я прикоснулся больным пальцем к иконе Нерукотворенного образа Спасителя в терновом венце, который раньше находился над Царскими Вратами, а тогда стоял в притворе храма. Возвратившись в алтарь, покадив церковь, отдавая кадило пономарю, я увидел, что на пальце, остался только след от нарыва».В 1920 году епископом Иоанном (из Конотопа) о. Иувеналий был рукоположен во иеромонаха… Батюшка рассказывал, что в том же 1920 году закрыли Рыхловский монастырь… Отслужили всенощное бдение накануне праздника Святителя Николая (6 декабря ст. стиля), а утром Богослужение уже не совершалось… Полураздетых монахов выгоняли из келий, из монастыря. Если кто одел брюки, с того снимали, оставляя в одних подрясниках. Некоторых увозили, но кони становились на дыбы, ржали. Люди плакали. Была страшная картина. Священников гнали до Коропа, затем до Кролевца.«В зимнюю стужу, — вспоминал Батюшка, — полуголых священнослужителей монастыря доставили в город Кролевец, чтобы назначить на приходы. Предложили, что кто хочет быстрее получить назначение, тот должен пойти нарубить столько-то дров. Я пошел рубить дрова. Получив указ на приход в Свято-Успенскую церковь села Краснополье, Коропского района, я не знал, как и чем туда добраться. Вышел на улицу, смотрю — стоит подвода, а извозчик говорит, что приехал специально за мною, да ещё с запасным тёплым тулупом. Это был первый мой приход. Но вскоре, в 1922 году, староста церкви подписался в «живую церковь», а меня забрали в Свято-Троицкую церковь Коропа.Жил я в каменной сторожке, возле церкви, — вспоминал о. Иувеналий. — Была страшная бедность, один подрясник, не было даже подризника. Однажды закрыла меня Ольга в колокольне. Большой железный ключ вложила в фартук и ушла стирать бельё на речку. Вскоре стучит в дверь: «Батюшка, что делать? Не откроем теперь двери: когда я наклонилась к воде, ключ упал…» Я говорю, ей: «А ты помолись Богу… Иди к речке, найдёшь ключ». Она побежала, смотрит — ключ «плавает» под кладкою в траве.— Закрывают Троицкую церковь. Куда даваться? — рассказывал Батюшка. — Вижу во сне в алтаре за престолом Святителя Феодосия, Святителя Николая и преподобного Серафима Саровского, которые советуются между собою, куда меня определить. Святитель Феодосий говорит, что хотел бы забрать меня в Чернигов, а Святитель Николай говорит: «Спросим у Владыки». Потом продолжает: «Это Рыхловской мой любимец, заберу его к себе». Вскоре пришел указ епископа Стефана из Чернигова о назначении меня в Свято-Николаевскую церковь с. Рыботин, что рядом с Коропом, где я прослужил с 1929 по 1933 годы.«С 1934 по 1941 годы я проживал в Короле, — рассказывал Батюшка. — Ходил по селам как рубщик дров с топориком за спиною. Подрясник поднимал, прятал под плащ, а на груди всегда носил запасные Святые Дары. Поздно вечером в каком-либо доме верующих тайно собирались соседи, односельчане, всю ночь поучал собравшихся, молились, причащались Святых Христовых Тайн».В трудные минуты жизни и тяжёлых испытаний, выпадавших на долю смиренного труженика на ниве Христовой, Господь невидимо поддерживал, хранил о. Иувеналия и чудесно избавлял от неминуемой смерти. В подтверждение этих слов приведем рассказанные следующие случаи со слов Батюшки: «Четыре раза меня увозили из Коропа, но Господь чудесно спасал… Меня искали, встречали на улице, и, не узнавая, спрашивали, что не видел ли я такого-то монаха… Бывало, ищут меня в Коропе, вокруг города, а я присяду в крапиве, через меня прыгают, а меня не видят».Подражая Подвигоположнику Христу — Агнцу закланному, и о. Иувеналий, яко агнец веден был на заклание.— Однажды, — вспоминал старец, — двое повели меня зимою на речку топить. «Хватит тебе людей дурить!» Прорубили прорубь. Подняли подрясник, завязали им руки и голову, толкнули в прорубь. Один сказал: «Ударь прикладом, по голове». Другой ответил: «Да он и так уже готов». А я пригнулся, посидел в ледяной воде пока они ушли, потом вылез, вылил воду из сапог, выкрутил портянки и пошел в село. Обсушился, обогрелся на печке. Слава Богу за все!— Раз добежал до Десны за селом Сохачи. На берегу был человек в лодке. Прошу его, чтобы срочно меня спрятал, перевез на ту сторону. Он боится, отказывается, но я упрашиваю. Наконец, согласился. Я лег в лодку, чтобы не быть замеченным… Выйдя из лодки, скрылся в лозняке. Перевозивший меня возвратился обратно. Вдруг прискакивают на лошадях два человека, которые ищут меня. Слышу, спрашивают: «Не видал такого-то?» Отвечает: «Нет». Кричат: «Врёшь! Ты его перевёз на ту сторону?!" Снова отвечает: „Нет!" Когда опасность миновала, я вышел из лозняка».А дальше рассказывает человек, спасший Батюшку: «Отец Иувеналий меня благословил и сказал: „За то, что ты не выдал меня, пройдешь войну и вернешься домой невредим" (Этот благодетель Батюшки жив и сегодня). В эти годы о. Иувеналий тайно принял схиму с именем Феофана. Но до самой его блаженной кончины об этом почти никто не знал — все называли Батюшку отцом Иувеналием. Это имя произносилось всеми с любовью, уважением, почтением.В минуты сильных томлений духа, во время непосильной скорби старец находил себе утешение в уединении, воспоминая о страданиях Господа нашего Иисуса Христа, прочитывая книжечку „Страдания Господа Иисуса Христа", и, смотря на изображения мук Спасителя, проливал слёзы и этим обретал успокоение и мужество к дальнейшей жизни. Со своими скорбями Батюшка посещал святого преподобного отца Лаврентия в Чернигове.В Коропе было семь ��риходов и девять церквей: Вознесенская и Ильинская, Троицкая и в честь Святителя Феодосия Черниговского, Покровская, Воздвиженская, Преображенская, Успенская и Михайловская. В Михайловской церкви с 1922 по 1937 годы, когда эта церковь была разрушена, хранился чудотворный образ святителя Николая из Рыхловского монастыря. Затем эта святыня тайно хранилась у благочестивых жителей города. В 1941 году на Русскую земли напали иноплеменники…Когда возобновились служения в храмах Коропа, верующие просили о. Иувеналия служить в церкви во имя Святителя Феодосия Черниговского, куда внесен был чудотворный образ Святителя Николая. Преосвященный Борис, епископ Черниговский и Нежинский, утвердил батюшку вторым священником этой церкви.Жил о. Иувеналий в Коропе в старенькой, крытой соломою избушке, в восточной стороне которой находилась его келия с одним окошком на улицу. В келии было много икон, среди них — Нерукотворенный образ Спасителя в терновом венце, тот самый, от которого Батюшка получил исцеление еще в Рыхловском монастыре, от которого не раз получал благодатную помощь, видел невещественное сияние лика Христа… Отец Иувеналий спас этот образ. Перед закрытием монастыря он вынес его на пасеку к знакомому человеку, который тщательно сохранял святыню на протяжении некоторого времени, а когда Батюшка поселился в Коропе, то сам пошел и принёс этот благодатный образ. У образа всегда теплится неугасимая лампада. Келия освещается только светом, лампады и свечей. Возле окна — столик с книгами, у стены — скромная кровать. Некоторые благочестивые верующие рассказывают, что они видели в келии Батюшки необычный свет. В том же виде келия сохраняется и теперь.Как заветную святыню, о. Иувеналий берег Крест, которым благословила его мать, получившая этот Крест в Иерусалиме из рук самого Патриарха. Этот Крест старец убирал цветами в дни праздников в честь Животворящего Креста Христова.Воспоминая военные годы, о. Иувеналий рассказывал: „Однажды я шел полем в село. Из-за копны сена на меня направили стволы автоматов. Вдруг на земле перед собою я увидел маленькую икону „Знамение" Божией Матери. Подняв икону, я прижал её к груди и пошел дальше, охраняемые Избранною Воеводою. Слышно было, как автоматы только щелкали, но не стреляли. С этой иконой я благополучно возвратился домой, перед нею все мы три дня молились, читали акафисты Божией Матери, а потом иконы не стало.— Пришлось мне однажды быть за Десною, в Загребелье (воз¬ле Сосницы). Я спешил в Короп, пока стоял лед: началась весна, теплело. Да была еще одна неотложная треба, надо было остаться на ночь. Утром обещали перевезти через Десну. Но на утро лед пошел, начался ледоход. Доехали до Десны. Что делать? Моста нет нигде. На душе скорбь: в Коропе люди — ждут, надо совершать Богослужение. Долго шел я один вдоль реки, потом сел, заплакал… Смотрю — подкатывает карета, вся как золотая, молодой кучер спрашивает: " Вам, батюшка, на ту сторону? Садитесь, перевезу". Вначале лошадь и колеса погрузились в воду, а потом ехали поверх воды, льдин. Доезжая на ту сторону, я послал руку в карман, чтобы найти плату, поблагодарить. Но кучер сказал: „Ничего не надо, батюшка!" Я спросил: „А как же хоть ваше имя?" Ответ был: „Михаил". Выйдя из кареты, я оказался один и пошел в направлении Коропа». (Этот случай Батюшка рассказывал часто и многим).Некоторое время о. Иувеналий был настоятелем Покровской церкви Коропа. Это был самый бедный приход — ему принадлежало всего 60 дворов. В этом храме Батюшка начал по четвергам служить акафисты, внес в храм Нерукотворенный образ Спасителя. Люди других приходов начали идти на молитву в Покровскую церковь. В Коропе было несколько священников и благочинные, которые озлобились на подъем духовной жизни в приходе о. Иувеналия и написали письмо в Чернигов Архиерею с просьбою убрать о. Иувеналия из Коропа. Батюшку вызвали в Чернигов, Владыка вручил ему письмо, в котором говорилось, чтобы о. Иувеналия никогда никуда из Коропа не переводили. Вернувшись из Чернигова батюшка показал письмо благочинному прот. Николаю Якубенко, который ознакомил его с копией письма, содержащей незаконную жалобу, от чего все были ошеломлены. О. Иувеналий продолжал трудиться в Коропе.4 декабря 1948 г., в праздник святой великомученицы Варвары, была освящена после ремонта Свято-Вознесенская церковь (построенная в 1764 г.), в которую перешли служить настоятелем благочинный и вторым священником о. Иувеналий. После смерти благочинного настоятелем стал Батюшка, ревностно прослуживший здесь до ухода за ш��ат на 89 году жизни, в июне 1970 года.Последний раз о. Иувеналий участвовал в совершении Божественной Литургии на праздник Святителя Николая, 19 декабря 1976 года. Была холодная зима. Легко одетого Батюшку привезли в церковь на подводе. После Богослужения он попросил старосту церкви Ивана Степановича Васько помочь обойти все иконы, приложиться к ним, сказав, что он уже в храме последний раз… Старчик простудился, заболел воспалением лёгких. Болезнь быстра прогрессировала. Приходил врач.Отец Иувеналий помаслособоровался, поисповедался, причастился Святых, Христовых Тайн. После совершения над ним Таинства Елеосвящения о. Иувеналий рассказал: «В эту ночь мы служили втроём: я, о. Кирилл (Прокопенко, настоятель Свято-Николаевской церкви с. Рыботин, духовник Батюшки) и настоятель церкви Коропа — все участники совершения маслособорования. Причастились только двое: я и о. Кирилл. А потреблять Святые Дары оставили священнику — настоятелю нашей церкви». (Через год после смерти Батюшки умер о. Кирилл, который был намного моложе о. Иувеналия).Еще за год до своей кончины Батюшка говорил: «Когда я умру, похороните, а потом чтобы откопали меня». Перед смертью его спро¬сили: «Батюшка, Вы говорили, чтобы после смерти Вас откопать?» Подумав, он ответил: «А лучше не надо».Когда мы посещали больного Батюшку, однажды он сказал: «Сегодня ночью я был со всеми мучениками… Видел великомучеников Георгия, Пантелеймона — всех мучеников». Потом сказал: «А вот есть мученики, тела которых, не мучили, а они мученики». Этим он дал понять, что его болезнь была безкровным мученичеством.Перед самою смертью Батюшка говорил: «Я уже умер, и еще живу. Бог меня не берет: тысяча душ плачут и молятся за меня, поэтому мне трудно умереть». Спрашивал: «А больные есть?» Ему отвечали, что нет. Тогда Батюшка сказал: «Я один больной».Сидя слушая утреннее молитвенное правило, в окружении своих духовных чад, прожив многая лета на земле, на 97-ом году жизни, отец Иувеналий тихо и мирно предал свою душу в руки святых Ангелов, которые понесли её на поклонение Богу. Батюшка «перешел от смерти в жизнь» вечную (Ин. 5,24). Это был Сочельник Крещения Господня, 18 января 1977 года.По завещанию о. Иувеналия отпевание было совершено по монашескому чину 21 января в Свято-Вознесенской церкви при участии собора священников и при пении хора из Чернигова. Многие, жители Коропа и окрестных сёл пришли проститься с дорогим пастырем, добрым наставником, молитвенником, помощником, проводить его в последний путь.Похоронен Батюшка на Михайловском кладбище в Коропе. Простая могилка обложена дёрном, дубовый крест с табличкою из нержавеющей стали и надписью: «Под крестом моя могила, на кресте моя Любовь. Молитеся, братья, Богу о прощении моих грехов. Схиархимандрит Феофаний (Архимандрит Иувеналий Медведев) 1881–1977». Вокруг могилки — три скамеечки. Летом здесь всегда букеты живых цветов. Зимою никакая вьюга никогда не заметает тропинки к дорогому холмику: сюда всегда идут люди за благословением, за молитвенною помощью. С сердечною молитвою кладут поклоны, целуют крест, дорогую могилку. Они помнят слова Батюшки: «Я всегда буду любить вас», «Я всегда буду молиться за По святыням Украины. Целебный источник на Черниговщине /news/1/2012-05-05-5832 /pda/news/1/2012-05-05-5832 Многие из наших предков с началом поста отправлялись в паломничество на Святую Землю. Впрочем, святынь много и на украинской земле. В селе Свидовец, что на Черниговщине, есть необычайный источник Святителя Николая Чудотворца. Необычайный, потому что целебный. Говорят, ему свыше семисот лет. В честь Святителя Николая источник назван не случайно. Когда-то паломники увидели на поверхности воды образ Николая Чудотворца – так и появилось это название. В советские времена источник пришел в упадок – его засыпали и превратили в свалку. Однако святое место выдержало все испытания. В две тысячи первом источник восстановили. Вместе с паломниками в СвидовЕц наведались и наши корреспонденты. Православие на Черниговщине Sat, 05 May 2012 09:11:15 +0200 Многие из наших предков с началом поста отправлялись в паломничество на Святую Землю. Впрочем, святынь много и на украинской земле. В селе Свидовец, что на Черниговщине, есть необычайный источник Святителя Николая Чудотворца. Необычайный, потому что целебный. Говорят, ему свыше семисот лет. В честь Святителя Николая источник назван не случайно. Когда-то паломники увидели на поверхности воды образ Николая Чудотворца – так и появилось это название. В советские времена источник пришел в упадок – его засыпали и превратили в свалку. Однако святое место выдержало все испытания. В две тысячи первом источник восстановили. Вместе с паломниками в СвидовЕц наведались и наши корреспонденты. Колоде�� посреди чистого бескрайнего поля. Возле него – небольшой православный храм. Вот и все, что нужно для исцеления. Правда, существует еще одно непременное условие – вера! Людмила верит. Поэтому вопреки ветру, вопреки ненастью она вышла к батюшке в одной рубашке... Чтобы он вылил на нее три ведра холодной воды из источника Святого Николая. После обливания Людмила набирает воду в пластиковые бутылки. Говорит, ее нужно пить маленькими глоточками, особенно, если нездоровится. Людмила уверена: вода лечит абсолютно от всех болезней. То, что она мутная – неважно, глинистый осадок воду не портит. Паломники съезжаются отовсюду, чтобы испытать на себе силу чудо-воды. Даже из зарубежья – ближнего и дальнего. И отец Стефан вновь и вновь выливает на каждого паломника три ведра воды. Говорит, это символизирует Святую Троицу. По словам батюшки, обливать нужно со всех сторон. И обязательно – голову. Случаи исцеления – красноречивее любых слов. Источник Святого Николая – открыт абсолютно для всех паломников. В понедельник, среду и пятницу в девять утра проходят богослужения. В воскресенье молебен святому Николаю Чудотворцу совершается в шестнадцать часов. Именно так: обливанию должна предшествовать молитва. Батюшка уверяет: воды в источнике хватит на всех. А результат, то есть исцеление, будет зависеть от веры... Єпископ Іриней та Анатолій Мирошниченко заклали у фундамент Свято-Михайлівської церкви камінь /news/episkop_irinej_ta_anatolij_miroshnichenko_zaklali_u_fundament_svjato_mikhajlivskoji_cerkvi_kamin/2012-04-18-5735 /pda/news/episkop_irinej_ta_anatolij_miroshnichenko_zaklali_u_fundament_svjato_mikhajlivskoji_cerkvi_kamin/2012-04-18-5735 18 квітня у Валках Прилуцького району за участю єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея відбулося урочисте освячення місця під майбутній храм. На урочистості зійшлися майже всі жителі села, так як цієї хвилюючої миті люди чекали не один десяток літ. Церква в селі за більш ніж два століття перенесла багато випробувань долі, сповна відчула жорстокість і зневагу людей. І лише в наш час, завдячуючи небайдужим мирянам, таким як депутат Чернігівської облради Анатолій Мирошниченко, стало можливим її відродження. І ось на третій день Світлого Воскресіння Христового було урочисто освячено місце під майбутній храм і закладено у фундамент Свято-Михайлівської церкви камінь, що символізує початок будівництва і відродження храму. Православие на Черниговщине Wed, 18 Apr 2012 20:48:48 +0200 18 квітня у Валках Прилуцького району за участю єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея відбулося урочисте освячення місця під майбутній храм. На урочистості зійшлися майже всі жителі села, так як цієї хвилюючої миті люди чекали не один десяток літ. Церква в селі за більш ніж два століття перенесла багато випробувань долі, сповна відчула жорстокість і зневагу людей. І лише в наш час, завдячуючи небайдужим мирянам, таким як депутат Чернігівської облради Анатолій Мирошниченко, стало можливим її відродження. І ось на третій день Світлого Воскресіння Христового було урочисто освячено місце під майбутній храм і закладено у фундамент Свято-Михайлівської церкви камінь, що символізує початок будівництва і відродження храму. Олег Нестеренко, голова Прилуцької райдержадміністрації: - У Валках нині – справжнє свято усієї сільської громади. Невдовзі в селі відчинить двері храм, якого люди чекали не один десяток літ. Завдячуючи Анатолію Мирошниченку, депутату Чернігівської облради, який опікується відродженням духовності в районі, у нас запрацює церква, коріння якої сягають сивої давнини. Приємно, що ця знакова подія відбувається на третій день найбільшого християнського свята - Воскресіння Христового. Анатолій Мирошниченко, депутат Чернігівської облради:- Не випадково в ці пасхальні дні ми закладаємо мури майбутнього храму. І місце для його будівництва також обрано свідомо. Адже на цьому місці більше чотирьох сотень років стояла церква, яка волею долі пережила випробування людською жорстокістю і природною стихією. Завдання сучасників – виправити помилки своїх пращурів і повернути сільській громаді храм. Коли в селі буде церква, в ньому буде й життя. Іриней, єпископ Ніжинський і Прилуцький:- Церква упродовж тисячоліть зазнавала гонінь, переслідувань. Але знищити істини не можна. Настали часи, коли ми маємо спокутувати гріхи предків, які руйнували храми. Вони не відали, що творили. І саме зараз у Валках відроджується поругана святиня. А разом з нею відроджуються наші села, наші серця, які є оплотом віри. Маємо тверду надію, що Господь Бог допоможе відновити святиню і віру в наших серцях. Селяни не знаходили слів вдячності своїм благодійникам, при допомозі яких у Валках відкриється нова церква, і люди в ній зможуть сповна відчути свою близькість до Бога. А головне - попросити у Всевишнього захисту і підтримки у своїх ділах. Єпископ Іриней (Семко): «Бог не в силі, а в правді» /news/episkop_irinej_semko_bog_ne_v_sili_a_v_pravdi/2012-03-30-5640 /pda/news/episkop_irinej_semko_bog_ne_v_sili_a_v_pravdi/2012-03-30-5640 Іноді не задумуєшся над змістом слів, що прийшли до нас із глибини віків. «Благословити» — це благо слово, тобт�� дарувати словом добро, а сильніше за слово немає нічого. Тому в переддень виходу в світ першого номера «Відомостей Чернігівщини» ми звернулися до єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея з проханням благословити нашу газету, аби вона несла людям слово правди й милосердя, і Владика не відмовив. Також єпископ поспілкувався з кореспондентом «ВЧ» з питань, котрі хвилюють чи не кожного віруючого. Православие на Черниговщине Fri, 30 Mar 2012 11:23:17 +0200 Іноді не задумуєшся над змістом слів, що прийшли до нас із глибини віків. «Благословити» — це благо слово, тобто дарувати словом добро, а сильніше за слово немає нічого. Тому в переддень виходу в світ першого номера «Відомостей Чернігівщини» ми звернулися до єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея з проханням благословити нашу газету, аби вона несла людям слово правди й милосердя, і Владика не відмовив. Також єпископ поспілкувався з кореспондентом «ВЧ» з питань, котрі хвилюють чи не кожного віруючого.— Владико, серед розмаїття ЗМІ що для Вас ближче: інтернет, телебачення чи газета?— Останнім часом — Інтернет, бо він дає змогу зазирнути у різні куточки Землі, хоча для загалу населення газета наразі більш доступна, і її значення не можна применшувати.— Покоління людей 50-70-річного віку формувалося на основі ідеології атеїзму. Що забрали роки такого виховання у нашого народу?— Головна втрата, безумовно, — скалічені людські душі та зламані долі, що призвело до бездуховності сучасного суспільства. Наше сьогодення — також далеко не простий час. Особливо не легко зробити правильний вибір у житті молодим.— Ще не пройшло й століття відтоді, як були практично знищені майже всі священники…— Так, і це теж мало велике значення. За словами апологета II століття Тертуліана, «кров мучеників — це сім’я Церкви». Сьогодні ми працюємо над актуальним питанням повернення пам’яті про тих, хто в жахливих умовах гонінь на Церкву не втратив віри, хто своєю мужністю, стійкістю, своїм життям давав приклад і вів людей до Бога. Чернігівська земля завжди була особливою у цьому відношенні, вона здавна прославлена подвижниками віри і благочестя. В буремні роки XX століття на Чернігівщині також постраждали за віру безліч мучеників і сповідників. Своїм подвигом вони показали, що істину Божу не здолати, що Бог не в силі, а в правді.— Зліт атеїзму припав на останню чверть XIX століття. Чому ж представникам не такої вже й великої партії РСДРП вдалося перемогти тисячолітні традиції християнства? І чи перемогли?— Ні, не перемогли. Людей просто обдурювали різними обіцянками. Не перемогли, бо в народі зберігалося шанування православних свят. За радянських часів багато віруючих було і серед інтелігенції. Говорячи про вдалі чи невдалі спроби атеїзму задушити віру, не скидаймо з рахунків синдром натовпу, коли людина, навіть маючи тверезі думки, несвідомо підкорюється діям більшості.— У роки моєї юності в Прилуках працювали тільки Троьхсвятительська церква на Кустівцях і, якщо не помиляюся, Миколаївська на Сорочинцях. У центрі міста церкви перетворили на складське приміщення (Іванівську), віддали під архів (Різдва Богородиці), музей (Стрітеньску), а Спасо-Преображенську церкву та Миколаївську дзвіницю взагалі довели до руйнації. Що було найскладнішим у той переломний момент, коли нарешті епоха безвір’я відійшла у минуле?— У ті роки, як, мабуть, і нині головною проблемою для Церкви була нестача кваліфікованих кадрів. А щодо руйнації храмів, то вона тривала протягом усього радянського періоду. Наприклад, у Линовиці храм знищили в 1985 році.— Дорога до храму у кожного своя, і нерідко вона визначається особистістю священика…— Так, безперечно. Це добре розуміли ідеологи атеїзму. Після жовтневого перевороту всі зусилля влади спрямовувались на те, щоб не допустити спілкування людей зі священнослужителями. Будь-яка їхня діяльність поза межами храму жорстоко переслідувалася.— На мене величезний духовний вплив мав протоієрей Володимир Головань, настоятель прилуцької Іванівської церкви до її закриття у 60-ті роки. А хто для Вас був такою людиною?— Я щасливий тим, що зустрічав на своєму шляху багато хороших людей, котрі своїм прикладом, своїм життям допомогли знайти відповіді на питання — і на багато років наперед. У складних ситуаціях дійсно думаєш: а як би вчинили вони?— Чи не боїтеся, що дорога до храму стане даниною моді?— Ні, мода приходить і зникає, а віра залишається. Головна перевага нашої Церкви — свобода вибору. Чомусь при��адалася одна нещодавня розмова про те, що Церква довго трималася на білих хустинках.— Справді, події 17-го року, громадянська війна, дві світові… Постраждали переважно чоловіки.— І не тільки тому. Хочу нагадати Вам, що, коли на Голгофі майже всі учні зі страху залишили Христа, жінки-мироносиці були поряд. Вони не побоялися віддати останню шану Спасителю на місті Його поховання. За це першими дізналися про Воскресіння. Досконала любов відганяє страх. А любов до Бога робить людину сильнішою і благороднішою. Саме ті, хто зберігав відданість Церкві у найстрашніші часи, змогли посіяти зерна віри в душах дітей та онуків. Я впевнений, що молодь у більшості йде до храму свідомо. Просто ми живемо у період, коли ще багато чого у стадії становлення. А свідомість людини в одну мить змінити неможливо. Життя плине. У церквах усе менше й менше стареньких бабусь, але на їхнє місце приходять нові покоління — і це не данина моді, а свідомий вибір.— На питання, чого людина пране найбільше, інколи можна почути: «Щастя». А яке б визначення щастю дали Ви?— Це коли ти потрібен людям, коли живеш не тільки для себе. Надзвичайно гостро це відчувають люди похилого віку, особливо коли їх забувають рідні й близькі, а вони немічні залишаються сам-на-сам з негараздами.— Чи є у Вас улюблений біблійних вираз?— За словами апостола Павла, «усе Писання богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведності». Святе Письмо має настільки глибокий зміст, що кожного разу, коли відкриваєш Біблію, знаходиш для себе щось нове і корисне для спасіння.— Щиро дякую за розмову. Якщо дозволите, ми ще не раз звернемося до Вас, Владико, за мудрим словом, насамперед — за порадою для молоді, котра так потребує духовних орієнтирів у житті. Питання про канонізацію ігумені Смарагди винесене на розгляд Священного Синоду /news/pitannja_pro_kanonizaciju_igumeni_smaragdi_vinesene_na_rozgljad_svjashhennogo_sinodu/2012-03-06-5438 /pda/news/pitannja_pro_kanonizaciju_igumeni_smaragdi_vinesene_na_rozgljad_svjashhennogo_sinodu/2012-03-06-5438 6 березня 2012 року Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней взяв участь в засіданні Комісії по канонізації святих при Священному Синоді УПЦ. Члени комісії розглянули життя і подвиги ігумені Смарагди (Онищенко) та винесли питання про її канонізацію на чергове засідання Священного Синоду УПЦ. Православие на Черниговщине Tue, 06 Mar 2012 14:02:07 +0200 6 березня 2012 року Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней взяв участь в засіданні Комісії по канонізації святих при Священному Синоді УПЦ. Члени комісії розглянули життя і подвиги ігумені Смарагди (Онищенко) та винесли питання про її канонізацію на чергове засідання Священного Синоду УПЦ. Ігуменя Смарагда (Онищенко) — настоятелька Ніжинського Введенського жіночого монастиря (†1935) Ігуменя Смарагда (Онищенко) народилась 2 (15) січня 1858 року в селі Марківці Бобровицького району. З семи років вона проживала в жіночому Введенському монастирі м. Ніжина. У 18 років матушка прийняла ангельський образ і отримала послух благочинної. Після смерті ігумені Анни в 1914 році сестри Введенської обителі одноголосно обирають благочинну монахиню Смарагду своєї настоятелькою.У 1922 р. під час більшовицької кампанії з вилучення церковних цінностей ігуменю Смарагду було засуджено на 3 роки позбавлення волі. Після закриття монастиря у 1927 р. 90 насельниць на чолі з ігуменею Смарагдою було переведено до Козелецького Георгіївського монастиря.У 1930 році матушку вдруге було заарештовано «за антирадянську агітацію». Стареньку ігуменю Смарагду три роки утримували під вартою у холодній камері Ніжинської в’язниці, що остаточно підірвало її здоров’я. Оскільки попереднім слідством склад злочину не було встановлено, матушку звільнили.Померла ігуменя Смарагда у 1935 році і була похована у Чернігові. Сестри, які жили з матушкою протягом останніх років її життя згадували, що ігуменя неодноразово говорила, що настануть часи, коли монастирі і храми знову відкриють, та висловлювала надію бути похованою в стінах рідної її серцю з дитячих років Введенської обителі.16 листопада 2011 року з благословення Преосвященнішого єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея відбулося перепоховання останків колишньої настоятельки Ніжинського Введенського жіночого монастиря ігумені Смарагди з міського кладовища «Ялівщина» Чернігова на територію Введенського монастиря. Чернигов: традиционный Крестный ход в День Торжества Православия. Фото и видео /news/1/2012-03-05-5418 /pda/news/1/2012-03-05-5418 В Чернигове в день Торжества православия прошел крестный ход, который возглавил архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий. Участники хода несли иконы, хоругви и другие Cвятыни под Богослужебные песнопения. Верующих сопровождали сотрудники милиции и ГАИ, движение на дорогах города не перекрывалось. В день Торжества православия, который традиционно отмечается в первое воскресенье Великого поста, верующие Чернигова обходят все храмы города, где их встречают перезвоном. Всего маршрут крестного хода составляет приблизительно 30 километров. Православие на Черниговщине Mon, 05 Mar 2012 16:01:19 +0200 В Чернигове в день Торжества православия прошел крестный ход, который возглавил архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий. Участники хода несли иконы, хоругви и другие Cвятыни под Богослужебные песнопения. Верующих сопровождали сотрудники милиции и ГАИ, движение на дорогах города не перекрывалось. В день Торжества православия, который традиционно отмечается в первое воскресенье Великого поста, верующие Чернигова обходят все храмы города, где их встречают перезвоном. Всего маршрут крестного хода составляет приблизительно 30 километров. Крестный ход начался в 9 часов утра от Спасо-Преображенского собора Чернигова. Конечным пунктом маршрута является кафедральный Троицкий собор, где празднование Торжества православия завершится общим молебном и обращением владыки Амвросия. «Крестный ход является выражением единой народной веры и усердной молитвы к Господу и Божьей Матери, это ход по благодати, поэтому традиционно крестные ходы приобрели массовость, тысячи верующих принимают в них участие», — сообщили в пресс-службе Черниговской епархии. О празднике: Исторический смысл праздника Торжества Православия известен: он связан с преодолением иконоборчества. Это был тяжелый период в истории Ц��ркви, когда даже сами верующие, в том числе и императоры и епископы, уклонились в эту ересь, основанной на буквальном понимании ветхозаветной заповеди «не создавай себе кумира». Логика иконоборцев состояла в том, что икона — и есть то самое запрещенное к изображению Моисеевым законом «подобие», а следовательно, поклоняться ей нельзя.К этому моменту в Церкви уже существовала многовековая традиция почитания икон и Креста Господня: им составлялись службы, перед ними молились, через них люди получали помощь от Господа и святых. Но это не помешало возобладать ереси иконоборчества, кстати говоря, всегда остающейся актуальной: даже в наше время почти все протестантские деноминации и общины отрицают иконы ровно на том же основании, что их древние предшественники.Пагубность этой ереси была многократно показана Отцами и Учителями Церкви. В их рассуждениях приводилась очень простая логическая цепочка. Закон был дан Моисею до воплощения Христа — и совершенно правильно, что изобразить Бога, Который есть Дух, чувственным образом невозможно. Но с тех пор произошло величайшее событие в истории — воплощение Спасителя, Сына Божия, воплощение в человеческом облике. Христос, Сын Божий, явился в мир в образе человеческом. Любого человека можно изобразить. Поэтому если мы категорически заявляем, что Бога нельзя изобразить, держимся буквального толкования Ветхозаветной заповеди, мы тем самым отвергаем Боговоплощение. А это уже не имеет ничего общего с христианством.Доводы очень простые, но услышаны они, тем не менее, не были, и почти целое столетие Церковь потрясали споры, доходившие даже до кровопролития. Изгонялись православные архиереи и простые христиане. Существует много известных историй о том, до чего доводили эти споры: например, к тому периоду относится рассказ об Иверской иконе Божией Матери, из лика Которой потекла кровь, когда воин из числа иконоборцев бросил в образ копье.В конце концов, как мы знаем, истина восторжествовала, и на VII Вселенском Соборе была раз и навсегда утверждена истина иконопочитания. И в связи с этим положившим конец раздорам в Церкви событием был утвержден праздник Торжества Православия, совпавший по времени с первой неделей Великого поста, который мы и празднуем уже более тысячи лет.Но это лишь историческая канва событий. А духовный смысл праздника связан с нашим пониманием: что есть торжество Православия?Если мы задумаемся над самим этим словосочетанием, мы можем испытать некоторое недоумение: о каком торжестве Православия может идти речь в современном мире? Верующих — ничтожно мало. Вера в нас еле теплится. Мир все быстрее катится к порокам и страстям, а через них и к своей погибели.Таково движение истории. Где здесь увидеть торжество Православия? Чтобы понять духовный смысл этого торжества, вспомним евангельские слова: «Свет во тьме светит, и тьма не объяла его» (Ин.,1:5).Если в темной комнате зажечь маленькую свечу — свет будет светить, и комната больше не будет темной.Если загорается даже самая маленькая звезда, то, казалось бы, бесконечное темное пустое пространство уже не темное и не пустое. Тьма не может объять этого света.Так же происходит и с Церковью в мире. Само бытие, стояние в вере и внутреннее борение любого верующего христианина, несмотря на то, что весь мир катится в прямо противоположную сторону, к безбожию и греху — как горение этой свечи и этой звезды. Пока хотя бы некоторые люди находят себе силы противостоять тьме — это уже есть торжество Православия в душе конкретного человека и во всем мире. Пока мы хоть сколько-нибудь верим, пока Господь дает нам для этого силы — мы несем свет православной Христовой веры в окружающую жизнь.Ибо пока есть хоть одна верующая душа — есть надежда и для этого мира.Записала Мария Сеньчукова Черниговская епархия УПЦ объявляет о проведении конкурса творческих работ « Неизвестные или забытые страницы истории Черниговской Епархии» /news/1/2012-02-02-5190 /pda/news/1/2012-02-02-5190 Черниговская епархия УПЦ объявляет о проведении конкурса творческих работ « Неизвестные или забытые страницы истории Черниговской Епархии» По благословению Высокопреосвященнейшего Амвросия Архиепископа Черниговского и Новгород-Северского Православие на Черниговщине Thu, 02 Feb 2012 11:29:03 +0200 Черниговская епархия УПЦ объявляет о проведении конкурса творческих работ « Неизвестные или забытые страницы истории Черниговской Епархии» По благословению Высокопреосвященн��йшего Амвросия Архиепископа Черниговского и Новгород-Северского 1. Конкурс проводится в период с 20 января по 10 апреля.2. Конкурс проводится в одной номинации в форме сочинения.3.На конкурс принимаются работы, выполненные учащимся средних общеобразовательных учреждений Чернигова и области.4. Тема сочинения, е��о оформление, способ изложения, литературные приемы конкурсантом выбираются самостоятельно и произвольно. В работе должны быть отражены малоизвестные или забытые исторические события, происходящие в Черниговской епархии: история храмов, монастырей, икон; интересные факты из жизни приходов; информация о персоналиях – священнослужителях, церковнослужителях, прихожанах. Могут быть использованы опубликованные и неопубликованные источники архивных, музейных материалов, документов, в том числе семейного архива. Сочинение может быть дополнено иллюстрациями (фотографиями).5. Работа представляется в письменном виде или на электронном носителе. (Объем работы не более 4000 знаков (1,5 листа формата А4, размер шрифта 12).6. На титульном листе работы необходимо указать её наименование, фамилию, имя автора и его учителя, образовательное учреждение, адреса электронной почты, номера телефонов образовательного учреждения, автора и его учителя.7. Представленные работы изучаются конкурсной комиссией, после чего рассматриваются на заседании конкурсной комиссии. 8. Работы оцениваются по следующим критериям: Оригинальный творческий подход к раскрытию избранной темы.Соответствие изложенных материалов исторической достоверности.Использование исторических документов из домашних архивов: дневников, писем, воспоминаний.Достаточно высокий литературно-художественный уровень сочинения.9. Лучшие работы будут опубликованы на сайте Черниговской епархии.10. Лауреаты Конкурса « Неизвестные или забытые страницы истории Черниговской Епархии» будут награждены 11. Конкурсная комиссия вправе поощрять отдельные работы специальными премиями.12. Конкурсные работы предоставляются до 10 апреля по адресу ул. Толстого 92Е, Черниговское епархиальное управление.13. Результаты конкурса объявляются на Официальном сайте Черниговской епархии У понеділок 9 січня архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій відслужив літургію у менському Свято-троїцькому храмі /news/u_ponedilok_9_sichnja_arkhiepiskop_chernigivskij_i_novgorod_siverskij_amvrosij_vidsluzhiv_liturgiju_u_menskomu_svjato_trojickomu_khrami/2012-01-13-5071 /pda/news/u_ponedilok_9_sichnja_arkhiepiskop_chernigivskij_i_novgorod_siverskij_amvrosij_vidsluzhiv_liturgiju_u_menskomu_svjato_trojickomu_khrami/2012-01-13-5071 У понеділок 9 січня архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій відслужив літургію у менському Свято-троїцькому храмі. Владика прийняв рішення: на третій день після кожного великого православного свята відвідувати один із районів своєї єпархії. Почати задумане з нашого міста він вирішив не випадково. Віряни і благочинний храмів Менського округу протоієрей Василь Дендак звернулися до архієпископа з проханням дати благословіння на початок будівництва унашому місті собору на честь Олексія Чоловіка Божого (одноіменний собор знаходився на території міста між поштою і Приватбанком, був повністю знищений більшовиками – авт.). Православие на Черниговщине Fri, 13 Jan 2012 11:01:15 +0200 У понеділок 9 січня архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій відслужив літургію у менському Свято-троїцькому храмі. Владика прийняв рішення: на третій день після кожного великого православного свята відвідувати один із районів своєї єпархії. Почати задумане з нашого міста він вирішив не випадково. Віряни і благочинний храмів Менського округу протоієрей Василь Дендак звернулися до архієпископа з проханням дати благословіння на початок будівництва унашому місті собору на честь Олексія Чоловіка Божого (одноіменний собор знаходився на території міста між поштою і Приватбанком, був повністю знищений більшовиками – авт.). Ранкове богослужіння розпочалося у Святотроїцькому храмі близько дев’ятої години. Владику при вході зустріли діти вірян. Маленькі прихожани вручили архієпископу квіти, розповіли вірші на Різдвяну тематику і заспівали колядку. В святковій літургії взяли участь ще четверо священослужителів храмів нашого району. У своїй проповіді владика Амвросій звернувся до віруючих із закликом не зосереджувати всю увагу на матеріальних благах і життєвих проблемах, берегти і примножувати внутрішню чистоту, довіряти душі і серцю. Голові районної державної адміністрації Анатолію Соломку та голові районної ради Володимиру Невжинському, котрі були присутні на богослужінні, архієпископ побажав мудрості і витримки. РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ІРИНЕЯ, ЄПИСКОПА НІЖИНСЬКОГО І ПРИЛУЦЬКОГО /news/1/2012-01-03-5010 /pda/news/1/2012-01-03-5010 РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ІРИНЕЯ, ЄПИСКОПА НІЖИНСЬКОГО І ПРИЛУЦЬКОГО СВЯЩЕННОАРХІМАНДРИТА БЛАГОВІЩЕНСЬКОГО ЧОЛОВІЧОГОМОНАСТИРЯ М. НІЖИНА БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ВСЕЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ НІЖИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ Православие на Черниговщине Tue, 03 Jan 2012 10:10:30 +0200 РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ІРИНЕЯ, ЄПИСКОПА НІЖИНСЬКОГО І ПРИЛУЦЬКОГО СВЯЩЕННОАРХІМАНДРИТА БЛАГОВІЩЕНСЬКОГО ЧОЛОВІЧОГОМОНАСТИРЯ М. НІЖИНА БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ВСЕЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ НІЖИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ось, Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог (Мф. 1:22-23) Щороку свято Різдва Христового оживляє в наших серцях невимовну, ні з чим не порівнянну духовну радість. «У цей день Великого свята, – говорить святитель Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський, – Бог прийшов у світ для того, щоб люди були вознесені на небо». Бог не лише наблизився і відкрився нам з висоти, але й перебуває з нами, серед нас, як один з нас, Бог і Людина. Він лежить нині в яслах в печері, а ми із благоговінням наближаємося до неї, щоб поклонитися Сину Божому, радіючи Його пришестю. Немає і не може бути для людини більшої радості, ніж пізнати Бога. Це є радість досконала, що подається Духом Святим у серця наші. Вона прийшла на землю тоді, коли прості віфлеємські пастухи почули від Ангела Господнього слова про народження Христа Спасителя: «Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям» (Лк. 2:10). «Настало всіх свят свято і наповнило радістю всесвіт, – наставляє нас в цей день Великий Златоуст, – Свято увінчання всіх чеснот, джерело і корінь усіх благ наших; свято, яким небо відкрите, Дух посланий, середостіння знищено, перепони впали, роз’єднане з’єдналося, морок розсіявся, світло засяяло, небо прийняло природу, яка постала із землі, земля – Того, Хто Спочиває на Херувимах, раби стали вільними, вороги – чадами, чужинці – спадкоємцями. Через Нього знищена тривала ворожнеча і довга війна, і настав мир, давно очікуваний ангелами й праведними людьми». Сьогодні вічний Бог народжується в часі, Безтілесний наділяється плоттю, Той, Хто за межами смерті, входить в область смерті: сьогодні починається хресний шлях Господній; сьогодні являється нам жертовна хресна Божественна Любов. Сьогодні ясла Віфлеємські знаменують нам ту печеру, куди буде покладено Господа нашого Ісуса Христа, знятого з Хреста після страшної смерті... І весь шлях Господнього життя є нічим іншим, як виконанням цієї заповіді про любов, яка не знає ані кордонів, ані меж, про ту любов, яка своє життя віддає за друзів своїх. Міра любові Божої до кожного з нас, до останнього грішника і до найсвятішого праведника – це життя і смерть Сина Божого, який став Сином Людським ... Чи можемо ми, улюблені мої, після такої Жертви Божественної Любові не звернутися до кожного, хто навколо нас, з подібною любов’ю, хіба можемо ми перед обличчям Втілення Христового інакше поставитися до людей, ніж Сам Бог, який став людиною? Нехай кожен з нас подбає про те, щоб принести Богові, а значить і кожному, хто знаходиться поруч з нами, любов і тепло свого серця. Ми повинні навчитися прощати і носити немочі один одного, докласти всіх зусиль, щоб людям стало трішки затишніше поруч з нами. У ці святкові дні нехай кожен з нас за велінням серця свого буде там, де його чекають: біля знедолених і стражденних, у дитячих будинках і лікарнях. У той же час будемо пам’ятати, що наша зустріч з Христом, благодатне спілкування з Ним у Таїнствах відбувається саме в Церкві, яку Господь заснував заради нас і нашого спасіння. Свята Церква виявляє своє піклування про земне життя християнина, допомагаючи йому в життєвому хрестонесінні, готуючи до вічного життя у Царстві Небесному, яке належить всім люблячим Бога. Дорогі брати і сестри! Рік, що минув, для нашої єпархії був відзначений важливими загально церковними подіями: святкуванням у місті Прилуки 100-річчя з дня канонізації святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського, та прославленням у лиці святих угодника Божого преподобного Феофана Рихловського. Особливо радує серце, що тисячі вірних чад Православної Церкви, котрі взяли участь в святкових богослужіннях, змогли поклонитися святим, попросити їх благодатного заступництва за себе перед Господом. Возлюблені у Господі отці, брати і сестри! Я знову і знову сердечно вітаю вас з великим та спасенним святом Різдва Христа Бога нашого та Новоліттям! «Радуйтесь, довершуйтесь, утішайтесь, будьте однодумні, мирні, – і Бог любові й миру буде з вами» (2 Кор. 13:11). Різдво Христове 2011/2012 рр.м. Ніжин ІРИНЕЙ, Єпископ Ніжинс��кий і Прилуцький У Макошинській тюрьмі збудують церкву /news/u_makoshinskij_tjurmi_zbudujut_cerkvu/2011-11-18-4804 /pda/news/u_makoshinskij_tjurmi_zbudujut_cerkvu/2011-11-18-4804 Арієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій побував з архіпастирським візитом в тюремній правосл��вній общині при Менській виправній колонії №91. Владика установив закладний камінь у фундамент та освятив місце під будівництво церкви Святого Миколая в установі. Владика нагородив Архієрейськими грамотами заступника начальника установи Станіслава Шевченка та прихожанина Дмитра Бурмакова. У заході взяли участь начальник Департаменту з виконання покарань в Чернігівській області Іван Кочубей, начальник МВК-91 Юрій Римар, Макошинський селищний голова Валерій Кравцов. Православие на Черниговщине Fri, 18 Nov 2011 21:04:34 +0200 Арієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій побував з архіпастирським візитом в тюремній православній общині при Менській виправній колонії №91. Владика установив закладний камінь у фундамент та освятив місце під будівництво церкви Святого Миколая в установі. Владика нагородив Архієрейськими грамотами заступника начальника установи Станіслава Шевченка та прихожанина Дмитра Бурмакова. У заході взяли участь начальник Департаменту з виконання покарань в Чернігівській області Іван Кочубей, начальник МВК-91 Юрій Римар, Макошинський селищний голова Валерій Кравцов. – Більше 10 років існує наша православна тюремна община, – розповідає настоятель тюремної церкви отець Олександр. – Кожної неділі на великі церковні свята я буваю у тюремній церкві, сповідую та причащаю православних прихожан. Владика Амвросій не вперше приїхав до нас, це його другий візит, єпархія надає допомогу тюремній общині. Тому і назріла необхідність будівництва невеликої церкви, бо зараз ми службу доводиться відправляти у капличці на другому поверсі клубу установи. За ініціативи засуджених та за підтримки керівництва установи, Департаменту з виконання покарань у Чернігівській області і закладено фундамент під нову церкву. ЧЕРНИГОВ. «Православный мир глазами детей» ― первый всеобластной праздник воскресных школ состоялся! /news/chernigov_pravoslavnyj_mir_glazami_detej_pervyj_vseoblastnoj_prazdnik_voskresnykh_shkol_sostojalsja/2011-11-02-4701 /pda/news/chernigov_pravoslavnyj_mir_glazami_detej_pervyj_vseoblastnoj_prazdnik_voskresnykh_shkol_sostojalsja/2011-11-02-4701 На протяжение двух выходных дней, удобных для посещения различных мероприятий, в субботу и воскресенье 29 и 30 октября, в Экспоцентре Чернигова проходил первый всеобластной праздник воскресных школ. Информационно-просветительский отдел Черниговской епархии, организовавший этот праздник, подготовились к нему заведомо ― для воспитанников воскресных школ был объявлен творческий конкурс «Православный мир глазами детей», который уже не первый год проходит на базе московского международного конкурса «Красота Божьего мира». В выставке приняли участие десять воскресных школ Чернигова и области, которые подготовили свои работы в виде рисунков, поделок, игрушек из глины, картин, декоративных панно и других творческих находок. Православие на Черниговщине Wed, 02 Nov 2011 22:38:16 +0200 На протяжение двух выходных дней, удобных для посещения различных мероприятий, в субботу и воскресенье 29 и 30 октября, в Экспоцентре Чернигова проходил первый всеобластной праздник воскресных школ. Информационно-просветительский отдел Черниговской епархии, организовавший этот праздник, подготовились к нему заведомо ― для воспитанников воскресных школ был объявлен творческий конкурс «Православный мир глазами детей», который уже не первый год проходит на базе московского международного конкурса «Красота Божьего мира». В выставке приняли участие десять воскресных школ Чернигова и области, которые подготовили свои работы в виде рисунков, поделок, игрушек из глины, картин, декоративных панно и других творческих находок. Каждая ВШ имела возможность представить себя и рассказать о своей деятельности. Посетители Экспоцентра могли ознакомиться с интересно оформленными стенгазетами каждой школы, а также поучаствовать в презентациях и небольших концертах. Дети охотно рассказывали о действующих кружка, об учителях, о батюшках-настоятелях, об уроках и предметах, увлекательных поездках, о своем храме, богослужениях и пениях на клиросе. В первый день праздника выставку посетил архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий, преподав каждому свое архипастырское благословение. Владыка высоко оценил работы детей, отметив, что цель такого праздника – донести до наших детей и их родителей, что каждый человек – это образ и подобие Божие, а стремление каждого – это стремление и уподобление Богу. На этот двухдневный праздник Чер��игова была приглашена также редакция познавательного-просветительского издания «Капельки» (Харьковская епархия). Все присутствующие на этом празднике – дети, родители и преподаватели воскресных школ имели возможность лично познакомиться и пообщаться с издателями журнала. Каждый номер этого издания выхо��ит вместе с диском добрых, подобранных по темам песен, литературно-музыкальными композициями и фонограммами для самостоятельного исполнения. Глава редакционного совета журнала «Капельки» матушка Наталия Белянова, поздравляя всех Черниговцев с праздником, отметила: «Этот праздник – это действительно радость. Как сказал Серафим Саровский: „Всегда радуйтесь!” Этот праздник – это пространство, которое мы можем создать своим детям, а дети растут очень быстро, и у них должен быть выбор. Пусть у наших детей будут такие праздники, общие песни и общая радость. Каждый из нас – это маленькая капелька, но вместе мы составляем общий живой поток Божией радости, объединенных общей целью – радоваться Богу и нести эту радость другим!». Владыка Амвросий сразу ответил: «Пусть эти капельки падают на детские сердца и приносят благодатные плоды.» Региональный слет воскресных школ был проведен в Черниговской епархии впервые. Каждый имел возможность отдать свой голос за наиболее понравившуюся работу, которая больше всего впечатлила зрителя. Участники, которые получили наивысшие оценки по изобразительному искусству будут иметь возможность представить свои композиции на 2 этапе конкурса ― московской экспозиции «Красота Божьего мира». Распределение победителей проходило по трем номинациям (три места в каждой возрастной категории: до 8 лет, с 8 до 13 лет, с 13 до 17): изобразительное искусство, декоративное искусство, фото-работы. Все победители были награждены дипломами лауреатов конкурса, а участники этой выставки получили в подарок именной диск с сюжетами видео и фото прошедшего праздника. Прославлення преподобного Феофана Рихловського /news/proslavlennja_prepodobnogo_feofana_rikhlovskogo/2011-11-02-4700 /pda/news/proslavlennja_prepodobnogo_feofana_rikhlovskogo/2011-11-02-4700 1 листопада в Успенському храмі смт. Короп відбулися урочистості з нагоди прославлення у лиці місцевошанованих святих Ніжинської єпархії схиархімандрита Феофана (Медведєва) (+1977 р.). Цього дня Божественну літургію очолив Керуючий справами УПЦ архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан. Його Високопреосвященству співслужили архієпископи: Херсонський і Таврійський Іоанн, Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Бориспільський Антоній, єпископи: Туровський і Мозирський Стефан, Ніжинський і Прилуцький Іриней, Васильківський Пантелеімон, Городницький Олександр і Рокитнянський Никодим, а також численне духовенство. Православие на Черниговщине Wed, 02 Nov 2011 22:31:46 +0200 1 листопада в Успенському храмі смт. Короп відбулися урочистості з нагоди прославлення у лиці місцевошанованих святих Ніжинської єпархії схиархімандрита Феофана (Медведєва) (+1977 р.). Цього дня Божественну літургію очолив Керуючий справами УПЦ архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан. Його Високопреосвященству співслужили архієпископи: Херсонський і Таврійський Іоанн, Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Бориспільський Антоній, єпископи: Туровський і Мозирський Стефан, Ніжинський і Прилуцький Іриней, Васильківський Пантелеімон, Городницький Олександр і Рокитнянський Никодим, а також численне духовенство. За богослужінням відбувся чин прославлення чесних мощей преподобного Феофана Рихловського. В останнє було відправлено заупокійну літію за отцем Феофаном, після чого єпископ Васильківський Пантелеімон зачитав рішення Священного Синоду УПЦ від 14 червня цього року (журнал № 22) про про причислення до лику місцевошанованих святих Ніжинської єпархії схиархімандрита Феофана (Медведєва), а єпископ Рокитнянський Никодим ознайомив духовенство та вірних із житієм святого. Під спів тропаря, кондака та величання преподобному Феофану із вівтаря було винесене іконописне зображення святого, яким архієпископ Митрофан благословив усіх присутніх на богослужінні. Після цього архіпастирі та духовенство вклонилися нетлінним мощам святого Феофана Рихловського. Після закінчення Божественної літургії єпископ Іриней привітав усіх з величною подією - причисленням до лику святих схиархімандрита Феофана та побажав молитовного заступництва преподобного. День прославления святителя Филарета (Гумилевского) /news/den_proslavlenija_svjatitelja_filareta_gumilevskogo/2011-10-27-4646 /pda/news/den_proslavlenija_svjatitelja_filareta_gumilevskogo/2011-10-27-4646 В Свято-Троицком кафедральном соборе состоялось богослужение в честь святителя Филарета. В канун праздника всенощное бдение отслужил архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий. Его Высокопреосвященству сослужили священнослужители Троицкого собора и епархии. Всю ночь у мощей совершались акафисты. Таким образом шла непрерывная молитва до утра. Православие на Черниговщине Thu, 27 Oct 2011 11:22:22 +0200 В Свято-Троицком кафедральном соборе состоялось богослужение в честь святителя Филарета. В канун праздника всенощное бдение отслужил архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий. Его Высокопреосвященству сослужили священнослужители Троицкого собора и епархии. Всю ночь у мощей совершались акафисты. Таким образом шла непрерывная молитва до утра. На Божественной Литургии в день памяти святителя, Высокопреосвященнейшему Амвросию сослужили Преосвященнейший Ириней, епископ Нежинский и Прилуцкий и Преосвященнейший Александр, епископ Городницкий со множеством духовенства. После торжественного богослужения мощи святителя Филарета крестным ходом были обнесены вокруг храма и отслужен молебен святителю. Все молящиеся с благоговением прикладывались к святым останкам угодника Божия, прося предстательства за них пред Богом. Святитель Филарет ходатайствует у Престола Всевышнего за каждого, кто прибегает к нему с молитвой, верой и открытым сердцем. Святителю отче наш Филарете, моли Бога о нас! «Служити Богу та ближньому» — святитель Філарет (Гумілевський) /news/sluzhiti_bogu_ta_blizhnomu_svjatitel_filaret_gumilevskij/2011-10-27-4645 /pda/news/sluzhiti_bogu_ta_blizhnomu_svjatitel_filaret_gumilevskij/2011-10-27-4645 Філарет (Гумілевський Димитрій Григорович), архієпископ Чернігівський і Ніжинський народився 23 жовтня 1805 р. в селі Конобєєвці Шацького повіту Тамбовської губернії у родині священика. Хлопчика назвали Димитрієм на честь св. Димитрія Солунського. Початкове виховання й освіту він отримав у сім’ї, яка вирізнялася істинним благочестям. Розумові здібності Димитрія проявилися дуже рано. У п’ять років він уже читав у церкві Псалтир, який знав майже напам’ять. У сім років батько віддав Димитрія у Вишенську пустинь до вченого ієродиякона Никона, а за два роки — в Шацьке духовне училище. Під час навчання Тамбовський Преосвященний Іона (Васильєвський) перемінив його колишнє прізвище Конобєєвський на Гумілевський. Православие на Черниговщине Thu, 27 Oct 2011 11:02:50 +0200 Філарет (Гумілевський Димитрій Григорович), архієпископ Чернігівський і Ніжинський народився 23 жовтня 1805 р. в селі Конобєєвці Шацького повіту Тамбовської губернії у родині священика. Хлопчика назвали Димитрієм на честь св. Димитрія Солунського. Початкове виховання й освіту він отримав у сім’ї, яка вирізнялася істинним благочестям. Розумові здібності Димитрія проявилися дуже рано. У п’ять років він уже читав у церкві Псалтир, який знав майже напам’ять. У сім років батько віддав Димитрія у Вишенську пустинь ��о вченого ієродиякона Никона, а за два роки — в Шацьке духовне училище. Під час навчання Тамбовський Преосвященний Іона (Васильєвський) перемінив його колишнє прізвище Конобєєвський на Гумілевський.Здібності Димитрій мав надзвичайні. Якось він зі своєю тіткою відвідав Саровську пустинь і був у преподобного Серафима. Благословивши хлопчика, старець сказав: «Цей отрок буде великим світильником Церкви і прославиться по всій Русі як учений муж».Однак батько Димитрія мріяв, що коли син виросте, то ��дружиться і займе його місце. Хлопець почав сватати наречену. Але якось, гуляючи у садку, він сподобився видіння святителя Василія Великого, який сказав йому, що плани батька його зруйнуються. Від того часу Димитрій залишив думку про одруження й цілковито змінив спосіб життя.У 1826 р. він вступив до Московської духовної академії, де 19 серпня 1829 р. прийняв чернецтво. Митрополит Московський Філарет, який дуже цінував здібного студента, при постригу дав йому своє ім’я.3 лютого 1830 р. Філарет був рукоположений на ієродиякона, а 29 червня того ж року — на ієромонаха.1 травня 1833 р. він був призначений інспектором академії, 27 січня 1835 р. зведений у сан архімандрита. 14 грудня того ж року архімандрит Філарет стає ректором Духовної академії, а з 9 березня 1837 р. — одночасно й настоятелем Богоявленського монастиря.21 грудня 1841 р. у Казанському соборі Петербурга була звершена хіротонія архімандрита Філарета на єпископа Ризького. За час служіння святителя у Прибалтійському краї до Православ’я приєдналося 113 910 селян, а кількість парафій зросла з 6 до 98. Ця діяльність викликала різку протидію німецьких баронів, які бажали онімечити край. Боротьба закінчилася переміщенням Філарета в 1848 р. на Харківську кафедру.В Харкові та Чернігові святитель приділяв велику увагу духовній освіті юнацтва, засновував семінарії, єпархіальні училища, стежив за навчально­виховним процесом, розробляв для навчальних закладів програми викладання. Не обходив він своєю увагою і благоустрій монастирів та церков, храмове будівництво. У 1857 р. Філарет був зведений у сан архієпископа, а 2 травня 1859 р. призначений архієпископом Чернігівським і Ніжинським.Особливо прославився святитель Філарет завдяки своїм літературним і богословським працям. Його головні праці — «Історія Руської Церкви», «Православне догматичне богослов’я», «Історичне вчення про Отців Церкви», «Бесіди про страждання Господа нашого Іісуса Христа», «Житія святих, шанованих Православною Церквою» — витримали велику кількість перевидань.Святитель Філарет був надзвичайно чуйним до чужої біди. Трудами й життям його керувало єдине бажання — служити Богу і ближньому. З першої хвилини, коли постав він перед престолом Божим як служитель вівтаря, і до самої смерті на кожній службі, починаючи від Херувимської пісні й до Причастя, сльози текли з його очей. І, причастившись, він довго не міг угамувати своїх сліз.Інтенсивно займаючись науковою роботою, святитель живо відкликався на всі події суспільного життя: відвідував в’язниці, допомагав пораненим під час Севастопольської кампанії. Він не залишав свою паству і в найскрутніші моменти. Під час холери 1866 р. він здійснив об’їзд єпархії, щоб підбадьорити народ. Дорогою святитель сам захворів і 9 серпня помер у Конотопі. Від Конотопа до Чернігова усі 180 верст понад 10 тис. людей, змінюючи один одного, супроводжували труну улюбленого архіпастиря. При цьому не було жодного випадку захворювання на холеру. Молитвами угодника Божого святителя Філарета холера не дійшла до Чернігова і припинилася. Дивний Бог у святих Своїх! До 100-річчя прославлення Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського /news/do_100_richchja_proslavlennja_svjatitelja_ioasafa_episkopa_belgorodskogo/2011-09-26-4330 /pda/news/do_100_richchja_proslavlennja_svjatitelja_ioasafa_episkopa_belgorodskogo/2011-09-26-4330 24 вересня на площі перед Спасо-Преображенським кафедральним собором м. Прилуки біля ковчега з часткою святих мощей святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського, відбулося святкове богослужіння з нагоди 100-річчя прославлення святого. У заході взяли участь голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, голова обласної ради Анатолій Мельник, почесний громадянин міста Прилуки Юрій Коптєв, Прилуцький міський голова Юрій Беркут, голова Прилуцької райдержадміністрації Олег Нестеренко, депутат обласної ради Микола Рудьковський. Православие на Черниговщине Mon, 26 Sep 2011 10:45:06 +0200 24 вересня на площі перед Спасо-Преображенським кафедральним собором м. Прилуки біля ковчега з часткою святих мощей святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського, відбулося святкове богослужіння з нагоди 100-річчя прославлення святого. У заході взяли участь голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, голова обласної ради Анатолій Мельник, почесний громадянин міста Прилуки Юрій Коптєв, Прилуцький міський голова Юрій Беркут, голо��а Прилуцької райдержадміністрації Олег Нестеренко, депутат обласної ради Микола Рудьковський. Божественну літургію з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира очолив керуючий справами Української Православної Церкви архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан. Йому співслужили керуючий Ніжинською єпархією єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней, архієпископ Білгородський і Старооскольський Іоанн (Російська Федерація) , архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, архієпископ Бориспільський Антоній, єпископ Туровський і Мозирський Стефан (Республіка Білорусь), єпископ Городницький Олександр, єпископ Рокитнянський Никодим і єпископ Кременчуцький і Лубенський Николай. Після завершення богослужіння архіпастирі і духовенство хресним ходом пройшли до пам'ятника святителю Іоасафу Білгородському, який було установлено з нагоди свята. Архієпископ Митрофан освятив пам'ятник святителю і оголосив Послання Предстоятеля Української Православної Церкви з нагоди 100-річчя канонізації святителя Іоасафа Бєлгородського. Виступаючи біля пам’ятника, голова облдержадміністрації Володимир Хоменко назвав біографію Іоасафа Бєлгородського – людини великого розуму й високої культури, просвітителя, визначного церковного діяча, талановитого поета і оратора – яскравим прикладом відданого служіння Богу і людям. «І нині творчий спадок святителя Іоасафа, його життєвий приклад справляє великий вплив на відродження духовності і моральності в нашому суспільстві. Як наголосив у своєму відкритому листі Президент України Віктор Янукович: „Віра завжди була для нашого народу життєдайною силою, яка допомагала вистояти та зберегти свою ідентичність, збагачувала її святістю духа і благочестям. Ми пишаємося своєю багатою духовною спадщиною, цінуємо, відроджуємо і примножуємо її”», - зазначив Володимир Хоменко. На вшанування пам’яті про нашого видатного земляка в області проводяться заходи, присвячені 100-річчю прославлення святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського. Зокрема, в Прилуках – Громадянський форум та Міждержавний фестиваль духовного співу за участю єпархіальних хорів і творчих колективів трьох братніх народів, Іоасафівські читання, інші тематичні заходи. Керівник області висловив щиру вдячність прилуцькій громаді, керівництву Прилуцької міської ради, Ніжинської єпархії Української Православної Церкви, особисто меценату даного проекту Юрію Вікторовичу Коптєву – усім, хто активно долучився до благородної справи вшанування пам’яті святителя Іоасафа Бєлгородського. «Упевнений, що відзначення цього ювілею сприятиме утвердженню духовно-моральних цінностей у нашому суспільстві. Щиро бажаю всім нам бути гідними ідеалів та заповітів святителя Іоасафа Бєлгородського, злагоди та духовної наснаги в служінні рідній землі і народу України», - наголосив голова облдержадміністрації. День прославления мощей святителя Феодосия /news/den_proslavlenija_moshhej_svjatitelja_feodosija/2011-09-26-4328 /pda/news/den_proslavlenija_moshhej_svjatitelja_feodosija/2011-09-26-4328 22 сентября, в день прославления мощей святителя Феодосия, архиепископа Черниговского и всея Руси чудотворца, Высокопреосвященнейший Архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий, в сослужении Преосвященейшего Иоанна, епископа Брестского и Кобринского, Преосвященнейшего Стефана епископа Туровского и Мозирсого, Преосвященнейшего Иринея епископа Нежинского и Прилуцкого, а также священнослужителей Черниговской и других епархий, совершил Божественную литургию в Свято-Троицком кафедральном соборе. Божественная Литургия началась со встречи архиереев настоятелем Свято-Троицкого собора прот. Иоанном (Фесик), священниками, множеством прихожан и паломников, приехавших поклониться Святителю в день Его прославления. В конце Божественной Литургии был совершен молебен перед мощами святителя Феодосия, которые во время богослужения находились на середине храма. Православие на Черниговщине Mon, 26 Sep 2011 09:57:19 +0200 22 сентября, в день прославления мощей святителя Феодосия, архиепископа Черниговского и всея Руси чудотворца, Высокопреосвященнейший Архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий, в сослужении Преосвященейшего Иоанна, епископа Брестского и Кобринского, Преосвященнейшего Стефана епископа Туровского и Мозирсого, Преосвященнейшего Иринея епископа Нежинского и Прилуцкого, а также священнослужителей Черниговской и других епархий, совершил Божественную литургию в Свято-Троицком кафедральном соборе.Божественная Литургия началась со встречи архиереев настоятелем Свято-Троицкого собора прот. Иоанном (Фесик), священниками, множеством прихожан и паломников, приехавших поклониться Святителю в день Его прославления. В конце Божественной Литургии был совершен молебен перед мощами святителя Феодосия, которые во время богослужения находились на середине храма. Затем, по сложившейся традиции, архиереи со священнослужителями прошли крестным ходом вокруг Свято-Троицкого собора с мощами святителя Феодосия. По оконч��нии Богослужения, архиереи поздравил всех с этим торжественным праздником Святителя Феодосия Черниговского. День памяти Преподобного Лаврентия Черниговского /news/den_pamjati_prepodobnogo_lavrentija_chernigovskogo/2011-08-29-4123 /pda/news/den_pamjati_prepodobnogo_lavrentija_chernigovskogo/2011-08-29-4123 В понедельник 22 августа в день празднования прославления преподобного Лаврентия Черниговского Высокопреосвященнейший владыка Амвросий, Архиепископ Черниговский и Новгород-Северский, в сослужении трех архиереев отслужил праздничную Божественную литургию в Свято-Троицком кафедральном соборе. На кануне было совершено Всенощное бдение, на котором все желающие могли помазаться святым маслом у мощей преподобного Лаврентия. Божественная литургия началась со встречи Архиереев: Амвросия, Архиепископа Черниговского и Новгород-Северского, Иринея, Епископа Нежинского и Прилукского, Серафима, Епископа Яготинского и Александра, Епископа Городницкого, которых встретили: настоятель Свято-Троицкого кафедрального собора протоиерей Иоанн Фесик, священнослужители Черниговской епархии, и священники, приехавщие поклонится угодникам Божиим. А также прихожане и паломники. Православие на Черниговщине Mon, 29 Aug 2011 11:38:57 +0200 В понедельник 22 августа в день празднования прославления преподобного Лаврентия Черниговского Высокопреосвященнейший владыка Амвросий, Архиепископ Черниговский и Новгород-Северский, в сослужении трех архиереев отслужил праздничную Божественную литургию в Свято-Троицком кафедральном соборе.На кануне было совершено Всенощное бдение, на котором все желающие могли помазаться святым маслом у мощей преподобного Лаврентия.Божественная литургия началась со встречи Архиереев: Амвросия, Архиепископа Черниговского и Новгород-Северского, Иринея, Епископа Нежинского и Прилукского, Серафима, Епископа Яготинского и Александра, Епископа Городницкого, которых встретили: настоятель Свято-Троицкого кафедрального собора протоиерей Иоанн Фесик, священнослужители Черниговской епархии, и священники, приехавщие поклонится угодникам Божиим. А также прихожане и паломники.По окончании Евангельского чтения владыка Амвросий обратился ко всем присутствующим со своим архипастырским наставлением. В конце Божественной Литургии был совершен благодарственный молебен перед мощами преподобного Лаврентия и святителя Филарета, которые находились на середине храма, а затем, по сложившейся традиции, архиереи со священнослужителями прошли крестным ходом вокруг Свято-Троицкого собора с мощами святых. По окончании богослужения, каждый из архиереев поздравил всех с этим торжественным праздником, и по провозглашении многолетия дьяконами Свято-Троицкого кафедрального собора, благословили всех крестным знамением. Схиархимандрит Лаврентий, в миру Лука Евсеевич Проскура, родился в 1868 году в селе Карильском близ Коропа Черниговской губернии. Родители его, Евсевий и Христина, были простые крестьяне, верующие и благочестивые люди. Семья у них была большая - семеро детей, из коих Лука был предпоследним. В раннем детстве случилась с Лукой беда: во время игры он упал и расшибся так, что получил увечье на всю жизнь - стал хромым и имел острые боли в ногах. Совсем маленьким Лука сам научился играть на скрипке и часто по утрам его мелодии будили спящих обитателей дома. В 14 лет он стал регентом и проводил спевки у себя дома. Особое молитвенное пение, строгость соблюдения устава богослужения, чистое звучание отличали хор, которым руководил Лука. Весть о талантливом регенте вскоре дошла до Черниговского Троицкого мужского монастыря. Владыка Антоний отправляет в Рыхлы указ о переводе послушника Луки в Черниговский Троицкий монастырь регентом. Тяжело было Луке оставлять тихое и пустынное место своего спасения, где совершенствовалась внутренняя духовная жизнь, молитвенное и живое благодатное общение с Господом. И вот снится ему сон: храм, а на паперти храма - Лик Царицы Небесной Троицкой, Которая его благословляет. Проснулся Лука, душа его умирилась, и, поутру, не медля, отправился в Троицкий Черниговский мужской монастырь. Добрался до города и сразу к Владыке Антонию: "Владыка святый, я приехал”. "Хорошо, - ответил Владыка, - будешь обучать мальчиков - семинаристов ”. Когда Лука вошел в храм, узнал на иконе Лик Владычицы нашей Богородицы, явленный ему в сонном видении. Упал он пред Ней на колени, прося покрыть его святым омофором и защитить от всякого зла и напастей. В Троицком ��онастыре постригли Луку в мантию с именем Лаврентий. В 1895 году, двадцати семи лет, был он рукоположен во иеромонахи, позже произведен во игумена. Схиархимандрит Лаврентий в 1917-1925 годах в Чернигове на Болдиной горе возле Троице-Ильинского монастыря копал пещеры, которые впоследствии были названы Лаврентиевым��. Эти пещеры отличались своей глубиной и протяжностью. Рядом с ними находились Алипиевы пещеры, ископанные игуменом Алипием, сомолитвенником и сотаинником Преподобного Лаврентия. Свод пещер составлял пещерную обитель, в которой был освящен пещерный храм в память святого великомученика Георгия Победоносца. Храм освящал 26 ноября священномученик схиархиепископ Черниговский Пахомий, освящение совпало с Днем Ангела игумена Алипия. Там постоянно совершалась Божественная Литургия, храм был расписан фресками. Пещеры копали под духовным руководством святых подвижников - Преподобного Лаврентия и Преподобномученика Алипия - верные христиане Чернигова, богомольцы из ближних сел и деревень и приехавшие издалека поклониться святыням Чернигова. На всенощном бдении все молились в Троице-Ильинском монастыре, затем шли и копали пещеры по ночам. Утром молились за Литургией, а днем - кто мог - продолжали искапывать пещеры. В 1930 году храмы повсеместно стали закрывать, монастыри разоряли, а монахов изгоняли из обителей. Закрыли и Троицкий монастырь. Некоторое время Батюшка Лаврентий жил у богобоязненной и благочестивой вдовы Елены, в маленьком домике, расположенном в глубине огромного сада. Задолго до начала Второй мировой войны Батюшка говорил, что грядут страшные бедствия и предстоят страшные испытания для всех людей, молился и плакал, что много крови прольется. Когда пришла война, вновь стали открывать храмы и обители. Сначала хотели открыть Елецкий мужской монастырь, но не было братии. Обратились к Преподобному Лаврентию, просили его помощи и молитв в возрождении монашеской жизни, но Батюшка ответил, что Сама Владычица Царица Небесная указала ему иное место - Троицкую обитель.Летом 1941 года Старец собрал всех своих монашествующих чад и устроил женский Троицкий монастырь, на месте Троицкого Черниговского мужского монастыря. С самого начала в нем было около семидесяти насельниц. Черниговский Троицкий монастырь сильно пострадал от безбожников, необходимо было многое отстраивать заново.. По свидетельству монахини Евлампии, близкой духовной дочери Старца, Преподобный в то время усилил пост и молитву; молился он за весь мир, за души христианские и за своих рассеянных чад. Известно много случаев прозорливости Преподобного Лаврентия. Вот одно из них : "Как-то приезжал Митрополит Киевский Иоанн Соколов в гости к Батюшке. Побеседовали, попили чайку, и стал Митрополит собираться домой, спрашивает благословения у Батюшки, а он предлагает ему завтра уехать. Но Преосвященнейший настаивает на своем и уезжает. Проходит немного времени, и Старец говорит, чтобы шли встречать Митрополита. Матушки ему отвечают: "Митрополит давно уехал”, а он нет: "Я говорю, идите, открывайте ворота”. Вышли, а Митрополит, смущенный, стоит под воротами и говорит: "Дорогу размыло и нет проезда до завтра”. "Старец говорил, что место, где грешат, непременно опустеет. Сестры однажды спросили его, как он все знает, а он ответил: "Как пшеничка в стакане видна всем, так и мне мысли каждого”. 9/22 августа 1993 года Освященным Архиерейским Собором Украинской Православной Церкви Московского Патриархата схиархимандрит Лаврентий Черниговский (Проскура Лука Евсеевич, 1868-1950 гг.) был причислен к лику святых в чине преподобного. Церковь прославила давно уже всенародно чтимого святого, праведность которого Господь еще при жизни запечатлел благодатными дарами исцелений телесных и душевных недугов по молитвенному предстательству, предвидения, смирения и любви. Праздничный молебен в День Независимости Украины /news/prazdnichnyj_moleben_v_den_nezavisimosti_ukrainy/2011-08-25-4084 /pda/news/prazdnichnyj_moleben_v_den_nezavisimosti_ukrainy/2011-08-25-4084 24.08.11, Высокопреосвященнейший Амвросий, архиепископ Черниговский и Новгород-Северский, принял участие в торжественном возложении цветов к памятнику Тараса Григорьевича Шевченко, по случаю 20-й годовщины независимости Украины. По окончании церемонии Владыка Амвросий отправил праздничный молебен в Спасо-Преображенском соборе г. Чернигов. На молебне присутствовали духовенство Черниговской епархии, представители власти и жители города Чернигова. Православие на Черниговщине Thu, 25 Aug 2011 09:08:03 +0200 24.08.11, Высокопреосвященнейший Амвросий, архиепископ Черниговский и Новгород-Северский, принял участие в торжественном возложении цветов к памятнику Тараса Григорьевича Шевченко, по случаю 20-й годовщины независимости Украины. По окончании церемонии Владыка Амвр��сий отправил праздничный молебен в Спасо-Преображенском соборе г. Чернигов. На молебне присутствовали духовенство Черниговской епархии, представители власти и жители города Чернигова. Свято Преображення Господнього в м. Бахмач /news/1/2011-08-20-4049 /pda/news/1/2011-08-20-4049 19 серпня, в день свята Преображення Господнього, Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней звершив Божественну літургію в Спасо-Преображенському храмі м. Бахмач. Після заамвонної молитви Архіпастир прочитав молитви на освячення винограду та плодів, після чого окропив приношення віруючих святою водою. Православие на Черниговщине Sat, 20 Aug 2011 16:58:11 +0200 19 серпня, в день свята Преображення Господнього, Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней звершив Божественну літургію в Спасо-Преображенському храмі м. Бахмач. Після заамвонної молитви Архіпастир прочитав молитви на освячення винограду та плодів, після чого окропив приношення віруючих святою водою. Престольный праздник в Новгород-Северском мужском монастыре /news/1/2011-08-20-4048 /pda/news/1/2011-08-20-4048 В праздник Преображения Господа нашего Иисуса Христа, Высокопреосвященнейший архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий, отслужил Божественную литургию в Спасо-Преображенском соборе Новгород-Северского мужского монастыря. После Евангельского чтения Владыка обратился к собравшимся со установками, в которых он разъяснил духовный смысл повествования о Преображении Иисуса Христа в Евангелии от Матфея. Православие на Черниговщине Sat, 20 Aug 2011 16:51:29 +0200 В праздник Преображения Господа нашего Иисуса Христа, Высокопреосвященнейший архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий, отслужил Божественную литургию в Спасо-Преображенском соборе Новгород-Северского мужского монастыря.После Евангельского чтения Владыка обратился к собравшимся со установками, в которых он разъяснил духовный смысл повествования о Преображении Иисуса Христа в Евангелии от Матфея.По молитве "Отче наш", Владыка Амвросий причастил желающих Святых Христовых Таин и поздравил всех с праздником Преображения, а также освятил принесенные людьми плоды. В память о своем визите раздал всем иконы.Его Высокопреосвященству сослужили наместник монастыря игумен Никодим (Пустовгар), а также насельники обители в священном сане.Исторический очерк о монастыре К месту крещения – через тысячу лет /news/k_mestu_kreshhenija_cherez_tysjachu_let/2011-08-08-3961 /pda/news/k_mestu_kreshhenija_cherez_tysjachu_let/2011-08-08-3961 По благословению Высокопреосвященнейшего Амвросия, архиепископа Черниговского и Новгород-Северского, 30 июля была совершена Божественная литургия на месте крещения Чернигова, возле Святого озера. Торжественное богослужение было посвящено 1023 годовщине Крещения Руси. К Святому озеру верующие прошли крестным ходом. Во время богослужения под открытым небом, чувствовалась особая благодать, а после чина освящения воды все желающие искупались в озере, где более тысячи лет назад жители Чернигова приняли крещение. Православие на Черниговщине Mon, 08 Aug 2011 08:49:18 +0200 По благословению Высокопреосвященнейшего Амвросия, архиепископа Черниговского и Новгород-Северского, 30 июля была совершена Божественная литургия на месте крещения Чернигова, возле Святого озера. Торжественное богослужение было посвящено 1023 годовщине Крещения Руси. К Святому озеру верующие прошли крестным ходом. Во время богослужения под открытым небом, чувствовалась особая благодать, а после чина освящения воды все желающие искупались в озере, где более тысячи лет назад жители Чернигова приняли крещение. Информации о Святом озере в наше время очень мало. Это озеро, входившее в число имений Елецкого монастыря, называется так в самых древних памятниках монастыря. Название это объясняется тем, что в озере свершилось начальное крещение Черниговского народа первым Черниговским епископом, и здесь, на берегу озера, проживали архипастыри, до построения собора. Есть предание, что здесь жил Николай Святоша, сын князя Давида Святославовича, княжившего в Чернигове (1096 – 1123 г.г.)Его Высокопреосвященству сослужили священнослужители храмов Чернигова. Вшанування дня памяті преподобного Антонія Печерського в Любечі /news/vshanuvannja_dnja_pamjati_prepodobnogo_antonija_pecherskogo_v_ljubechi/2011-07-25-3899 /pda/news/vshanuvannja_dnja_pamjati_prepodobnogo_antonija_pecherskogo_v_ljubechi/2011-07-25-3899 23 липня 2011 року в Любечі відбулося вшанування дня пам’яті преподобного Антонія Печерського за участі владики Амвросія, Архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського, який відвідав Свято-Преображенський храм смт Любеч, де відслужив Божественну Літургію. Йому співслужив настоятель храму отець Іоан ( Фурданіч) та священники з Чернігівського району. Після читання Святого Євангелія архієрей звернувся до присутніх зі своїми настановами, а потім причастив всіх бажаючих Святих Христових Таїн. Потім відбувся хресний хід до дальньої печери прп. Антонія Печерського, освячення води. Православие на Черниговщине Mon, 25 Jul 2011 13:45:54 +0200 23 липня 2011 року в Любечі відбулося вшанування дня пам’яті преподобного Антонія Печерського за участі владики Амвросія, Архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського, який відвідав Свято-Преображенський храм смт Любеч, де відслужив Божественну Літургію. Йому співслужив настоятель храму отець Іоан ( Фурданіч) та священники з Чернігівського району. Після читання Святого Євангелія архієрей звернувся до присутніх зі своїми настановами, а потім причастив всіх бажаючих Святих Христових Таїн. Потім відбувся хресний хід до дальньої печери прп. Антонія Печерського, освячення води. На згадку про свій візит владика Амвросій роздав вірянам ікони. Серед присутніх ( більше 200 осіб) були й 2 представники скаутської православної організації при храмі Всіх Святих землі чернігівської просіявших в м.Чернігів. Учасником цього заходу була начальник відділу з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та ЗМІ райдержадміністрації Зінаїда Пінчук. Кіровську це��кву ремонтують /news/kirovsku_cerkvu_remontujut/2011-07-22-3877 /pda/news/kirovsku_cerkvu_remontujut/2011-07-22-3877 Відродження напівзруйнованої споруди почалося з призначення настоятелем церкви ієромонаха Спасопреображенського монастиря Іллі. – Він і керує ремонтними роботами які тривають вже місяць, – каже сільський голова Василь Прачик, – зараз на верхньому куполі робиться підтяжка, замінюється зруйнована цегла. Зцеглою допомогла Валентина Качура. А кошти на ремонт жертвують добрі люди. А в державному архіві Чернігівської області зберігаються "Клировые ведомости Троицкой церкви с. Рыково Новгород – Северского уезда Черниговской губернии за 1902 – 1915 года”.У "Ведомостях” за 1902 рік зазначається (мовою оригіналу): "Построена в 1773 тщанием прихожан. Зданим каменная с деревянной колокольницей отдельно стоящею крепко. Престол в ней один в настоящей холодной во имя Святой Троицы. Притча по штату положено 1876 года священник с одним псаломщиком. Земли при сей церкви имеется полдесятины пахотных, 20 дес., подаренных Гамалеевского монастыря иеромонахом Иоасафом и в 1885г.при размеживании дачи с. Рыкова вырезано 15.5 дес.пахотной земли. Православие на Черниговщине Fri, 22 Jul 2011 11:45:09 +0200 Відродження напівзруйнованої споруди почалося з призначення настоятелем церкви ієромонаха Спасопреображенського монастиря Іллі. – Він і керує ремонтними роботами які тривають вже місяць, – каже сільський голова Василь Прачик, – зараз на верхньому куполі робиться підтяжка, замінюється зруйнована цегла. Зцеглою допомогла Валентина Качура. А кошти на ремонт жертвують добрі люди. А в державному архіві Чернігівської області зберігаються "Клировые ведомости Троицкой церкви с. Рыково Новгород – Северского уезда Черниговской губернии за 1902 – 1915 года”.У "Ведомостях” за 1902 рік зазначається (мовою оригіналу): "Построена в 1773 тщанием прихожан. Зданим каменная с деревянной колокольницей отдельно стоящею крепко. Престол в ней один в настоящей холодной во имя Святой Троицы. Притча по штату положено 1876 года священник с одним псаломщиком. Земли при сей церкви имеется полдесятины пахотных, 20 дес., подаренных Гамалеевского монастыря иеромонахом Иоасафом и в 1885г.при размеживании дачи с. Рыкова вырезано 15.5 дес.пахотной земли. Дом у священника собственный деревянный построенный на собственной земле. Псаломщик живет в нанятой квартире, нанимает на свои средства. На содержание священника и псаломщика получается окладного жалования для священника 156руб. 80 коп., для псаломщика 36 руб. 28 коп. в год. Расстоянием от консистории сия церковь в 160 верстах от местного благочинного 28 верстах. Ближайшее к сей церкви села суть Бугриновская Михайловская в 4 верстах, Лариновская Покровская в 6 верстах, Форостовичская Рождество – Богородничья в 4 верстах, Стахорщинская Успенская в 6 верстах. В школе грамоты занимается мальчиков 47 душ, 3 души девочек. Обучается псаломщик Константин Пучковский, обучавшийся в Новгород – Северском духовном училище. Содержание школы на средства отцов обучавшихся. Помещение в церковной избе построенной на сей предмет в 1860.” Троїцька церква припинила свою діяльність це до Великої Вітчизняної. За радянської влади іі використовували під склад. З того часу не було в церкві жодного ремонту. Хай Господь допоможе довести розпочате до кінця. Варва: свято Перекопівської ікони Божої Матері /news/1/2011-05-25-3688 /pda/news/1/2011-05-25-3688 23 травня Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней очолив Божественну літургію в храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Варви з нагоди святкування явлення ікони Божої Матері, іменуємої "Перекопівська". Після богослужіння духовенство та богомольці хресною ходою відбули до урочища "Перекопівка", де свого часу знаходився Успенський храм, в якому прославилась чудотворна ікона. На цьому святому місті було звершено водосвятний молебень Пресвятій Богородиці. Православие на Черниговщине Wed, 25 May 2011 19:27:25 +0200 23 травня Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней очолив Божественну літургію в храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Варви з нагоди святкування явлення ікони Божої Матері, іменуємої "Перекопівська". Після богослужіння духовенство та богомольці хресною ходою відбули до урочища "Перекопівка", де свого часу знаходився Успенський храм, в якому прославилась чудотворна ікона. На цьому святому місті було звершено водосвятний молебень Пресвятій Богородиці. Перекопівська Ікона Пресвятої Богородиці Святкується: 10 травня / 23 травня Полтавські Єпархіальні Відомості. Частина неофіційна. 1892 року. №5-й. Березня 1. ОПОВІДЬ про місцево-шановану ікону Божої Матері, іменованою Перекопівською, що знаходиться в Різдво-Богородичній церкві м. Варви Лохвицкого повіту. Немає, здається, на св. Русі місцевості, де б не було своєї якої-небудь шанованої святині. Принаймні, з упевненістю можна сказати, що якщо не в кожному повіті, то в кожній губернії є храми з св. мощами або чудотворними іконами, на поклоніння яким стікаються тисячі народу. Серед святинь православної Росії є багато таких, популярність яких пов'язана з якою-небудь історичною подією, унаслідок чого про них знає кожен руський православний християнин. Такі, наприклад, ікони Божої Матері: Казанська, Володимирська, Смоленська і ін. Але набагато більш за такі святині, які, по пов'язаних з ними історичних спогадах, мають значення для жителів одній якій-небудь місцевості і популярність яких рідко виходить за межі цієї місцевості. До таких святинь належить ікона Божої Матері, іменована Перекопівською, що знаходиться в Різдво-Богородичній церкві м. Варви Лохвицького повіту. Час написання цієї ікони, за відсутністю даних, з точністю визначити неможливо; але, зважаючи на характер живопису, грубість фарб, а також і та обставина, що, як ми побачимо нижче, вже на початку минулого сторіччя (18 ст.) вона почиталася, як стародавня місцева святиня, можна сказати, що ікона ця написана в XVI і ніяк не пізніше XVII сторіччя. Назва ж Перекопівської привласнена їй від урочища містечка "Перекопівка", де стоїть церква. Прославлення Перекопівської ікони Божої Матері відноситься до часу нашестя на Русь шведського короля Карла XII. З'явившись, на запрошення гетьмана Мазепи, до Росії для надання йому допомоги в боротьбі з імператором Петром першим, Карл XII, як відомо, розташувався з своїм військом в межах нинішньої Полтавської губернії. Всі відомі нині ��іста: Ромни, Гадяч, Прилуки та інші були зайняті шведськими військами. У Ромнах знаходилася квартира самого короля. Весною 1709 року частина шведського війська, що складалася з піхоти і декількох знарядь артилерії, чи внаслідок недоліку провіанту в тій місцевості, де вони стояли, або по інших яким-небудь причинам, зважилася зайняти м. Варву, розташоване верстах в 10 на південь від великої дороги, ведучої з м. Ромен до Прилук. Звістка про наближення ворога швидко розповсюдилася між жителями містечка. Відчуваючи, як марно захищатися проти у декілька разів сильнішого, правильно озброєного і дисциплінованого ворога, жителі м. Варви зважилися вдатися волі Божій і просити собі захисту у небесної Заступниці роду християнського. З цією метою вони відправляються в церкву Різдва Пресвятої Богородиці, розташованій над самою річкою Удаєм, і тут повергаються перед місцево-шанованим образом Божої Матері з молитвою позбавити їх від загрозливого ворожого нашестя. І молитва їх була почута. Здійснилося справді диво, яке в переказах жителів збереглося до теперішнього часу, і передаватиметься від предків до нових нащадків вічно, як особливе знамення милості Божої. Як тільки шведська артилерія вступила на міст, перекинутий через р. Удай, який з'єднує м. Варву з нинішнім Прилуцьким повітом, як міст не витримав тяжкості артилерійських знарядь і звалився; причому загинули всі знаряддя з людьми і кіньми. Тим часом передня частина війська, що складалася з піхоти, благополучно перейшла міст і, спрямувавшись на церкву, в якій молилися жителі всього містечка. Кинулися відбивати церковні двері, але замок не піддавався їх зусиллям; тоді пущені були в справу рушниці і шашки, і - все марно. Деякі із смільчаків по стінах підіймалися до вікон, бажаючи через них проникнути всередину церкви, але невидимою силою відштовхнуті були назад і тут же робилися жертвою своєї божевільної відваги. Побачивши безуспішність своїх зусиль проникнути в церкву, шведи зважилися спалити її зі всім народом, що знаходився там. З цією метою вони обклали її очеретом і сухими лозинами і запалили їх, але, на їх здивування, вітер, що дув до тих пір прямо на церкву, миттєво повернув в інший бік - на самих ворогів. Вражені шведи прийшли в таке замішання, що в озлобленні стали вбивати один одного і незабаром пішли далі, не зробивши нікому з жителів, ні майну їх ніякої шкоди. Ті самі двері, відбивши які ворог прагнув проникнути в церкву, збереглися до теперішнього часу і служать наочним пам'ятником вищеописаної події. Двері ці, шириною півтора і вишиною 2,5 аршина (нижня частина її відбита) вдає з себе дубову дошку, в багатьох місцях простріляну рушничними кулями, порубану сокирами і обгорілу. У 1816 році старанням приходського священика о. Максима Бодянського* на ній зображено фарбами вся вищеописана подія з наступним написом: "Сии двери хранившияся от времени нашествия иноплеменник Свеских и посечения их... палашами в 1709 году, в память избавления правоверных христиан излиянным милосердием Матери Божией от иконы чудотворной тогда и нынешния времена в сей церкви имеемой, живописно изображены старательством приходского священника Максима Бодянского 1816 г. Декабря 25-го в день рождества Христова". Невдала спроба ворога взяти церкву і відступ його всіма були визнані за особливе знамення милості Божої Матері до жителів м. Варви. Звістка про це швидко розповсюдилася в околиці, і на поклоніння до ікони Божої Матері почали стікатися натовпи народу з повітів Лохвицького, Прилуцького, Пирятинського та ін. За переказами старожилів, перед іконою звершувалося багато чудес. Чи були записи про них де-небудь, чи ні, - тільки вони, на жаль, якщо і були, не дійшли до нашого часу. На скільки ж велика була старанність навколишніх жителів до ікони Божої Матері, на даний час може свідчити та обставина, що майже все церковне начиння, - як то: напрестольні Євангелія, хрести, чаші, облачення, кіоти та ін., - були споруджені окремими благодійниками, між якими зустрічаються переважно прізвища старовинних навколишніх поміщиків, як наприклад: кн. Оберліані, Троїцини, Тарановські, Жили, Монтанські та ін. Крім того, і тепер ще в церкві зберігається більше 100 різних по формі і величині привісок з зображенням рук, ніг, очей, голови і взагалі всіх частин тіла, які в минулі часи надягали на хворих при молебнях, з написами наступними: "у церкву Різдва Пресвятої Богородиці Варвинську за зцілення раба Божого Юхима" (намальовано серце), або "року 1776 о здравії Марії" (зображена голова) і т.д. Таких привісок по опису 1850 року при церкві значиться на 7,5 фунтів: багато з них перелито в церковні судини. Все це свідчить про те, що ікона Божої Матері Перекопівська свого часу привертала до себе численних богомольців. Не так давно, років 40-50 тому, як розповідають місцеві люди похилого віку, в деякі дні року, як наприклад в день св. Миколая 9-го травня, ап. Петра і Павла, Різдва Іоанна Предтечі, на поклоніння до цієї ікони стікалися тисячі народу; вся досить обширна площа перед церквою суцільно була зайнята екіпажами і паломниками. Для сповіді говіючих запрошувалися священики з сусідніх сіл, і сама сповідь відбувалася не в церкві, а прямо на церковному цвинтарі. В даний час паломництво до Перекопівської ікони Божої Матері здійснюється далеко не в такій кількості, як раніше. Але і тепер ще нерідко можна зустріти поклонників, що приїжджають за 30 верст і більше, які в молитві перед іконою Божої Матері отримують благодатну втіху. Що спонукає їх звершувати такі подвиги? Не інше що, як те саме відчуття, під впливом якого православний Малоросіянин йде на поклоніння Зосимі і Саватію, а житель Пермської або Архангельської губернії подорожує до Києва. І якби всі хто протягом майже двох сторіч молилися перед цим образом Божої Матері, повідали нам свої відчуття душевної радості і розчулення, які вони тут переживали, - ми дізналися б, що щира молитва у цього образу не одному здоров'я душі і тіла подавала, не одного горе полегшувала, - що окрім Божої Матері ми не маємо "іншої допомоги", - що чудотворні ікони Її, поширені по обличчю землі православно-руської, є особливими знаками Її небесного до нас благовоління, і ніхто з тих хто приходить до них з вірою, не відходить не почутий.Священик Гавриїл Коваленко.Новітня історія про іконуІкона Божої Матері Перекопівська під час закриття Церкви більшовиками, була винесена Нагнойним Миколою Зотовичем і його сином Дмитром Миколайовичем. Пізніше Дмитро Миколайович був ��епресований радянською владою за участь у організації "Просвіта". Загинув у таборах. Микола Зотович зберігав ікону у себе дома і коли почались гоніння на його сім`ю то ікону він переніс до комори. Після його смерті у 1943 році, на його дворищі жив його син Петро Бучарський. Він помер у1983 році. Залишилась жінка Ольга Іванівна Куришко і син Володимир Петрович Бучарський. У ці часи до Ольги Іванівни неодноразово звертались родичі, і не тільки, щоб забрати ікону, але Ольга Іванівна не погоджувалась. У 1994 році померла Ольга Іванівна, і через три місяці син Володимир. Після їхньої смерті ікону забрали родичі: Нагнойні Федір Михайлович і Лідія Пантелеймонівна. Ікона була у неналежному стані і вони вирішили її зберегти і обновить. З цим питанням звертались до художників, яки розписували Варвинську церкву. Вони порадили реставрувати ікону. У Варві церква була відкрита у 1992 році, але ікона зберігалась у сім`ї Нагнойних, тому що точно ніхто не знав яка це ікона. Вже потім коли настоятель став розшукувати ікону через газету, телебачення та оголошення в храмі Лідія Пантелеймонівна звернула увагу на ікону і повідомила про це настоятеля. Достовірність ікони підтверджується розповідями старожилів: Костенко Ганни Зіньковни (із Варви) і онуком Миколи Зотовича - Нагнойним Василем Михайловичем, що живе в Одеській області:"...винесена вона з Перекопівської церкви і називається "Перекопівська"". Також матеріалами книги М. Кириленка "Прилуцьке Благочиння" та згадками свящ. Гавриїла Коваленка, що служив у Варві в кінці 19 століття. Ікона хресним ходом була перенесена у храм Різдва Пресвятої Богородиці на передодні храмового свята, 20-го вересня 2003 року. Святкування на честь ікони буде відновлено 23-го травня. ПіслямоваНарешті святиня повернулась до храму!Наш храм було відновлено не так давно, але колишньої краси і святинь він не унаслідував. Найголовніше це Перекопівська ікона Божої Матері, яка пропала після закриття церкви більшовиками у 20-х роках минулого століття. Пошуки ікони почались три роки тому, і останнім часом здавалось що надії вже нема: пройшли роки, минули часи перебудови, коли ікони масово скуповувались і вивозились за кордон. Але коли закінчується надія та людські сили до дії приходить сила Божа, щоб не думали люди що всього досягли самі силоміць. Так сталося і тепер, коли після багатьох звернень і по місцевому телебаченні, газеті, неодноразових зверненнях до людей у проповідях, запитами у музеї Петербургу, Полтави та Лохвиці, пошуки ледь просувались: описи про ікону, згадки були, а самого образа знайти не вдавалось. Та молитви віруючих були почуті і Сама Богородиця явила свою святиню. На передодні храмового дня 20 вересня 2003 року ікону було повернуто до місця її знаходження в храм Різдва Пресвятої Богородиці м. Варва. Ікона збереглася і дійшла до нас через роки атеїзму та гонінь на віру, її вигляд свідчить про духовний стан нашого суспільства, яке як і ікона, потребує реставрації та оновлення. З`явлення ікони і саме тепер, засвідчило усім наявність благодаті Божої та заступництва Матері Божої над нашим храмом та селищем. Якщо колись вона врятувала від шведів наших предків, то тепер вона тут щоб урятувати нас від розбрату, духовного іга гріху та об`єднати усіх у вірі, надії на Бога. Пресвятая Богородице спаси нас! Покрый нас от всякого зла честным Твоим омофором! Тропарь, глас 4: К Богородице прилежно ныне притецем, грешнии и смиреннии, и припадем, в покаянии зовуще из глубины души: Владычице помози на ны милосердствовавши: потщися погибаем от множества прегрешений: не отврати Твоя рабы тщи, Тя бо едину надежду имамы. Кондак, глас 6: Не имамы иныя помощи, не имамы иныя надежды, разве Тебе Владычице, Ты нам помози , на Тебе надеемся, и Тобою хвалимся: Твои бо есмы раби, да не постыдимся. Молитва ко Пресвятей Богородице. Приими, Всеблагомощная, Пречистая Госпоже Владычице Богородительнице, сия честныя дары, Тебе единей прикладныя, от нас недостойных рабов Твоих: от всех родов избранная, всех тварей небесных и земных вышшая явльшаяся: понеже бо Тебе ради бысть Господь сил с нами, и Тобою Сына Божия познахом, и сподобихомся святаго Тела Его и пречистыя Крове Его: темже блаженна еси в родех родов, Богоблаженная, херувимов светлейши, и серафимов честнейши сущая. И ныне, Всепетая пресвятая Богородице, не престай молящися о нас недостойных рабех Твоих, еже избавитися нам от всякого совета лукавого, и от всякого обстояния, и сохранитися нам неврежденным от всякого ядовитого прилога диавольского: но даже до конца молитвами Твоими неосужденных нас соблюди, яко да Твоим заступлением и помощию спасаеми, славу, хвалу, благодарение и поклонение, за вся, в Троице единому Богу и всех Создателю возсылаем, ныне и присно, и во веки веков, аминь. * отець відомого проф. Московського Університету М. Бодянського, який був уродженцем м. Варви. В Чернігівській області розпочалися заходи з відзначення 100-річчя прославлення святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського /news/v_chernigivskij_oblasti_rozpochalisja_zakhodi_z_vidznachennja_100_richchja_proslavlennja_svjatitelja_ioasafa_episkopa_belgorodskogo/2011-05-17-3586 /pda/news/v_chernigivskij_oblasti_rozpochalisja_zakhodi_z_vidznachennja_100_richchja_proslavlennja_svjatitelja_ioasafa_episkopa_belgorodskogo/2011-05-17-3586 В рамках заходів відзначення 100-річчя прославлення святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського (Горленка) 14 – 15 травня в ��. Прилуки відбувся Громадянський форум. На Прилуччину прибула делегація громадської палати Бєлгородської області (Російська Федерація). В складі делегації представники державних установ, громадських і творчо - мистецьких об`єднань, духовенство Бєлгородської і Старооскольської єпархій. Гості відвідали храм святителя Іоасафа Бєлгородського у селі Замістя Прилуцького району, Свято – Троїцький Густинський монастир, разом з прилучанами взяли участь у літургії, що була відслужена у Спасо – Преображенському соборі м. Прилук. Учасникам форуму було зачитано привітання голови облдержадміністрації Володимира Хоменка, в якому керівник області зазначив: «Чернігівська земля має велику минувшину, пов’язану з такими видатними подвижниками православної віри, як Антоній Печерський, Никола Святоша, Єфросинія Суздальська, Лазар Баранович, Феодосій Углицький, Димітрій Ростовський, Іоанн Максимович, Павло Таганрозький, Філарет Гумілевський, Лаврентій Чернігівський та багато інших. Ними створено колосальний духовний досвід, котрий допомагає нам, їхнім нащадкам, долати складні випробування сьогодення. Їх життя і діяльність слугують яскравим зразком християнського благочестя і для наших сучасників. В одному ряду з цими справжніми лицарями духу і віри стоїть і святитель Іоасаф, єпископ Бєлгородський, знаний як людина високої освіченості і культури, визначний церковний діяч і просвітитель, талановитий поет і оратор. За походженням він належав до давнього козацького роду Горленків з Прилуччини. Православие на Черниговщине Tue, 17 May 2011 08:42:33 +0200 В рамках заходів відзначення 100-річчя прославлення святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського (Горленка) 14 – 15 травня в м. Прилуки відбувся Громадянський форум. На Прилуччину прибула делегація громадської палати Бєлгородської області (Російська Федерація). В складі делегації представники державних установ, громадських і творчо - мистецьких об`єднань, духовенство Бєлгородської і Старооскольської єпархій. Гості відвідали храм святителя Іоасафа Бєлгородського у селі Замістя Прилуцького району, Свято – Троїцький Густинський монастир, разом з прилучанами взяли участь у літургії, що була відслужена у Спасо – Преображенському соборі м. Прилук. Учасникам форуму було зачитано привітання голови облдержадміністрації Володимира Хоменка, в якому керівник області зазначив: «Чернігівська земля має велику минувшину, пов’язану з такими видатними подвижниками православної віри, як Антоній Печерський, Никола Святоша, Єфросинія Суздальська, Лазар Баранович, Феодосій Углицький, Димітрій Ростовський, Іоанн Максимович, Павло Таганрозький, Філарет Гумілевський, Лаврентій Чернігівський та багато інших. Ними створено колосальний духовний досвід, котрий допомагає нам, їхнім нащадкам, долати складні випробування сьогодення. Їх життя і діяльність слугують яскравим зразком християнського благочестя і для наших сучасників. В одному ряду з цими справжніми лицарями духу і віри стоїть і святитель Іоасаф, єпископ Бєлгородський, знаний як людина високої освіченості і культури, визначний церковний діяч і просвітитель, талановитий поет і оратор. За походженням він належав до давнього козацького роду Горленків з Прилуччини. На вшанування пам’яті славетного земляка сьогодні у Прилуках відбувається Громадянський форум духовності і дружби за участю представників духовенства та громадськості Російської Федерації та України. Віримо, що його проведення дасть можливість для багатьох людей наблизитися до вершин духовності, стати добрішими, милосерднішими, благороднішими один до одного. Упевнені, що осмислення служіння та діяльності шанованого в усьому православно – слов`янському світі святителя Іоасафа Бєлгородського надасть нам ще одну нагоду духовного і культурного єднання та морально – духовного поступу. Нині, як ніколи, людям потрібна духовна опора для розбудови своєї держави, в якій люди житимуть по-християнськи, мирно і заможно. Хай це широке зібрання громадськості двох країн надасть позитивного поштовху подальшому розвитку міждержавних та державно – конфесійних відносин на партнерських засадах, утвердженню духовно – моральних цінностей у нашому суспільстві». Вирішення злободенних проблем і питань нашого життя неможливе без духовно – морального відродження суспільства. За останні 20 років в незалежній Україні і зокрема на Чернігівщині склалася принципово нова атмосфера в державно – конфесійних відносинах, законодавчо закріплено і забезпечено практичну реалізацію права на свободу совісті та віросповідання. Можна констатувати, що відбувся релігійний ренесанс. Мешканці Чернігово – Сіверського краю мають можливість задовольняти свої релігійні потреби, сповідувати різні релігії, релігійні організації займаються доброчинною та милосердницькою роботою, підтримуються міжнародні контакти з одновірцями, проводяться різноманітні релігійні заходи, про що свідчить і проведення даного форуму, зазначив начальник відділу у справах релігій Чернігівської облдержадміністрації Віктор Молочко. Учасники громадянського форуму висловили сподівання на подальший розвиток міждержавних та державно – конфесійних відносин на партнерських засадах, утвердження духовно – моральних цінностей у суспільстві та співпрацю між владою і Церквою в соціально – гуманітарній сфері. Слід зазначити, що основні заходи з відзначення річниці 100-річчя прославлення Іоасафа Бєлгородського відбудуться в серпні – вересні. Головною подією ювілейних заходів стане урочисте Богослужіння 24 вересня, яке очолить Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Блаженніший Володимир в Спасо – Преображенському храмі м. Прилук. Заплановано спорудження пам’ятника святителю Іоасафу Бєлгородському та реконструкція площі ім. Іоасафа Бєлгородського в м. Прилуках. Буде проведено Міждержавний фестиваль духовного співу та музики за участю єпархіальних хорів і творчих колективів трьох держав та інші релігійно-культурологічні заходи. Праздничный концерт «Краса та велич жінки» /news/prazdnichnyj_koncert_krasa_ta_velich_zhinki/2011-05-10-3545 /pda/news/prazdnichnyj_koncert_krasa_ta_velich_zhinki/2011-05-10-3545 08.05.11, в городском Дворце Культуры, по благословению Высокопреосвященнейшего Амвросия, архиепископа Черниговского и Новгород-Северского и при поддержке народного депутата Украины Валерия Дубиля, произошла торжественная концертная программа "Краса та велич жінки", посвященная дню мироносиц, благословенном и торжественном празднику женщин. В концерте принимали участие студенты Черниговского Духовного училища, хора Воскресных школ, хор Троицкого собора, хор Спасо-Преображенского собора, хор храма Всех черниговских святых, хор Свято-Воскресенского храма, священники храма Всех черниговских святых: прот. Владимир (Кулик) и прот. Петр ( Мостовой), образцовый театр танца «Славяне), заслуженный народный хор «Десна», фольклорный ансамбль «Сиверяне» Православие на Черниговщине Tue, 10 May 2011 22:55:37 +0200 08.05.11, в городском Дворце Культуры, по благословению Высокопреосвященнейшего Амвросия, архиепископа Черниговского и Новгород-Северского и при поддержке народного депутата Украины Валерия Дубиля, произошла торжественная концертная программа "Краса та велич жінки", посвященная дню мироносиц, благословенном и торжественном празднику женщин. В концерте принимали участие студенты Черниговского Духовн��го училища, хора Воскресных школ, хор Троицкого собора, хор Спасо-Преображенского собора, хор храма Всех черниговских святых, хор Свято-Воскресенского храма, священники храма Всех черниговских святых: прот. Владимир (Кулик) и прот. Петр ( Мостовой), образцовый театр танца «Славяне), заслуженный народный хор «Десна», фольклорный ансамбль «Сиверяне» Концерт «Пасха Христова 2011» /news/koncert_paskha_khristova_2011/2011-05-04-3499 /pda/news/koncert_paskha_khristova_2011/2011-05-04-3499 26 апреля, в Светлый Вторник в Черниговском областномй филармони́ческом це́нтре фестива́лей и конце́ртных програ́мм, прошел концерт «Пасха Христова 2011». В концерте принимали участие Студенты Черниговского духовного училища, воскресные школы Храма всех Черниговских святых и Спасо-Преображенского собора, хор Свято-Троицкого кафедрального собора, хор Спасо-Преображенского собора, мужской хор Храма всех святых, хор Свото-Воскресенского храма, священник Храма всех святых Владимир Кулик, образцовый театр танца "Славяне", духовой оркестр, черниговский народный хор. Православие на Черниговщине Wed, 04 May 2011 16:08:48 +0200 26 апреля, в Светлый Вторник в Черниговском областномй филармони́ческом це́нтре фестива́лей и конце́ртных програ́мм, прошел концерт «Пасха Христова 2011». В концерте принимали участие Студенты Черниговского духовного училища, воскресные школы Храма всех Черниговских святых и Спасо-Преображенского собора, хор Свято-Троицкого кафедрального собора, хор Спасо-Преображенского собора, мужской хор Храма всех святых, хор Свото-Воскресенского храма, священник Храма всех святых Владимир Кулик, образцовый театр танца "Славяне", духовой оркестр, черниговский народный хор. Пасхальне послання Преосвященнішого єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея 2011 р /news/paskhalne_poslannja_preosvjashhennishogo_episkopa_nizhinskogo_i_priluckogo_irineja_2011_r/2011-04-22-3414 /pda/news/paskhalne_poslannja_preosvjashhennishogo_episkopa_nizhinskogo_i_priluckogo_irineja_2011_r/2011-04-22-3414 Православие на Черниговщине Fri, 22 Apr 2011 16:19:14 +0200 ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ Преосвященнішого Іринея, Єпископа Ніжинського і Прилуцького, Священноархімандрита Благовіщенського чоловічого монастиря м. Ніжина Боголюбивим пастирям, всечесному чернецтву і всім вірним чадам Ніжинської єпархії Української Православної Церкви 2011 ХРИСТОС ВОСКРЕС! "Приидите, вси вернии, поклонимся святому Христову воскресению, се бо прииде Крестом радость всему миру…” (З богослужіння в день Святої Пасхи) "Світле Христове Воскресіння, Пасха, – за словом Блаженнішого Митрополита Володимира, – це не просто одне із свят, не просто спогад події, що колись відбулась, – це щось більше, що має надприродний вимір”. Своїм Воскресінням Спаситель світу поклав початок загальному воскресінню. Святий апостол Павел засвідчує: "Христос воскрес з мертвих, первенець серед померлих. Бо, як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть” (1 Кор. 15:20-22). "Чаю воскресения мертвых” – такими словами Символа віри християни сповідують цю непорушну істину, яка має своєю опорою Святе Письмо. Апостол Павел пише про Іісуса, "Який перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде подібне до славного Тіла Його” (Флп. 3:21). Воскресіння Христове ознаменувало перемогу життя над смертю. У Христі як істинному Богові для кожного з нас відкривається можливість власного воскресіння. У цьому й полягає перемога Христа над смертю. За два тисячоліття, що минули з далеких євангельських часів, Свята Церква поширила Благу вість по всьому світу. Нею надихаємося сьогодні і ми, молодь і люди похилого віку, віруючі і ті, хто тільки ще приходять до розуміння істин віри, й навіть люди, далекі від неї, – всі нині з невимовною радістю зустрічаємо воскреслого Спасителя світу! Це невипадково, бо Божественна істина відкриває людині вищу мету життя, дає напрямок і зміст всім її зусиллям. Пасха Христова – це повнота одкровення про Бога і про Царство Боже. Пасха Христова – це повнота буття в Бозі, бо Воскресінням Христовим розкривається зміст будь-якого буття. Пасха Христова – це невичерпна благодатна скарбниця, і її дарами ми лікуємо всяку людську неміч, заповнюємо всяку нашу недосконалість. Пасха Христова дарує всім нам найвеличніше чудо – позбавлення від уз смерті, оновлення життя, спасіння душі, перебування у Божій любові. Але щоб це диво сталося в нашому житті, всім нам необхідно постійно прагнути до життя з Богом, долаючи численні спокуси світу цього. Пильнуймо, дорогі брати і сестри, щоб не зректися нам рятівного шляху, не дозволити ворогу роду людського викрасти пасхальну радість з наших сердець. Незважаючи на те, що зло примножується й панує нині у світі, ми, православні християни, повинні пам’ятати слова святого Силуана Афонського, що Церква міцна святою хресною думкою й терпінням, бо саме "Хрестом прийде радість всьому світу”. Ось чому ще з більшою силою лунають сьогодні слова Христа Спасителя, звернені до кожного, хто вірить в Нього: "Мужайтесь, Я переміг світ” (Ін. 16:33). Нехай особливо черпають силу у вірі в Бога й в надії побачити Його в майбутньому житті ті, чий життєвий хрест гнітить особливо тяжко. Серед нас є багато людей, які гостро потребують допомоги та піклування. Принесімо кожному з них як великодній дар нашу діяльну любов, наші труди милосердя, тепло наших сердець. "День Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа, – пише святий Іоанн Златоуст, – є днем заснування миру, початком примирення, припиненням ворожнечі, руйнуванням смерті, поразкою диявола”. Цієї Пасхальної ночі будемо молитися Воскреслому Спасителю, щоб він воскресив наші душі, очистив нас від гріха, вселив мир в серця наші, зробив нас гідними зустрічі Небесного Жениха. Возлюблені у Господі боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, дорогі брати i сестри, сьогодні, коли Свята Церква оспівує "день, який створив Господь”, закликаю всіх увійти в радість Господа нашого, від усієї душі вітаю вас зі світлим святом Святої Пасхи! Благословення Воскреслого Господа Життєдавця нехай буде з усіма нами! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС! Пасха Христова 2011 р. м. Ніжин ІРИНЕЙ, Єпископ Ніжинський і Прилуцький Пасхальное послание Высокопреосвященнейшего Амвросия, Архиепископа Черниговско��о и Новгород-Северского /news/paskhalnoe_poslanie_vysokopreosvjashhennejshego_amvrosija_arkhiepiskopa_chernigovskogo_i_novgorod_severskogo/2011-04-22-3413 /pda/news/paskhalnoe_poslanie_vysokopreosvjashhennejshego_amvrosija_arkhiepiskopa_chernigovskogo_i_novgorod_severskogo/2011-04-22-3413 Православие на Черниговщине Fri, 22 Apr 2011 16:11:33 +0200 «Днесь всяка тварь веселится и радуется: яко Христос Воскресе и ад пленися» (Припев 9-й песни Пасхального канону) Христос Воскрес! Возлюбленные о Воскресшем Господе всечестные отцы пресвитеры, боголюбивые диаконы, благочестивые иноки и инокини, братья и сестры! В светлый и мироспасительный праздник Воскресения Христова, сердечно поздравляю вас словами пасхального благовестия : Христос Воскрес! Христос победил смерть и мы празднуем победу над всяким злом , грехом, победу над самой смертью , для того, чтобы мы могли воскреснуть для новой жизни. Господь пришел спасти грешников, Он близок ко всем, кто страдает. У Него мы всегда можем найти помощь в трудную минуту: в беде, в болезни, в одиночестве. Но чтобы найти эту помощь, необходимо иметь веру, которая , способна обновить каждую личность и человеческое общество. Человек, который создан по образу и подобию Самого Бога, наделен могуществом ума и бессмертием, есть владыкой над животным миром и царем над природой, настолько греховно морально испортился , что у него разрушились основы внутренней жизни, и даже мысленно в душе он не может соединить в одно целое святыню, красоту, добро и любовь . Жизнь рассеялась : святыня робко притаилась в дальний уголок души, красота бездействует, добро ригористично , любовь – запятнана и загрязнена. Ошеломленные суетой люди потеряли способность думать о больших и вечные истинах,. Грех - как нарушение воли Божией, привел человека к смерти тела, опустошению и развращению души. Но благодаря милосердию Божию, человечество было спасено пришествием на землю сына Божия Иисуса Христа, искуплено Его кровью и утверждено Его Воскресением. Путь к новой жизни через Воскресение открыт для всех: и для тех, кто ревностно работает, служа Богу, и для тех, кто ошибается споткнувшись падает, грустит, и для тех, кто находится вне церкви, заблудился, запутался и стоит на краю пропасти. Вся беда в том, что у нас к сожалению не хватает решимости обратиться к Господу на всегда порвать с грехом соблюдая заповеди Божьи. А сегодня самое время решиться сменить свою жизнь, изменить свое отношение к Богу, к людям и к самому себе. Чтобы найти решимость к такому изменению, необходимо обратиться с молитвой к Воскресшему Живому Богу , который терпеливо ожидает обращения каждого из нас и надеется услышать чистый и светлый голос нашего сердца. Воплощенный Бог принял смерть для того, чтобы Его благодатью могли не грешить те, которые верой принимают Христа как Господа, Который, ради освобождения от греха, был принесен в жертву и тридневно Воскрес. В этом источнике предвечной истины, мы находим указание на цель жизни человека на земле: «Ищите же прежде Царства Божия и правды Его» (Мф. 6.33), которая находится не снаружи, а «внутри каждого из вас» (Лук.17, 21 ). Через постепенное стяжания Духа Святого, раскаяние, молитву и другие подвиги, которые «совершаются ради Христа», душа христианская совершенствуется до богоподобия . Она преображается, и ее страсти и плохие привычки, наполняясь любовью ко Христу, перерождаются в добродетели. В таком единстве живой любви с Богом, человек удовлетворяет свои высокие потребности и запросы, живет совершенной и искренной жизнью. Очищается сердце, проясняется ум, изменяется воля, раскрываются все способности и силы души, получают развитие все добродетели - и каждый, согласно своей веры, приобщается к истинной праведности и красоте духа, приобретая высший дар - обещание бессмертной жизни с Богом. В эти священные дни, когда наши души наполняются радостью Воскресения Господня, Спаситель разгоняет тьму неведения и заблуждения ума человеческого, весь мир озаряется светом Евангелия, и наши грешные души воскресают для совершенной жизни с Богом. Господь всегда с нами (Мф. 28.20), ибо Он наполняет Собой все: и на земле, и в храмах, и в таинствах, и в душах верующих. Бог желает помогать нам идти по спасительному пути, и даже Сам готов вести нас за руку, нам остается только отдаться Его воле и не противоречить Ему. Возвысимся над будничной суетой обыденных жизненных проблем, чтобы увидеть и услышать величие Божественной Любви , которая ради блага человеческого, сошла даже до Креста и смерти, обновляя человеческую природу, укрепляя силу ��аждому христианину в его служении Церкви, стране, обществу, семье и ближнему. Пусть Воскресший Христос вдохновляет наши открытые сердца решимостью и прочным намерением в жизни следовать Его заповедям , хранить веру, творить дела милосердия и правды. Возлюбленные братья и сестры , разделяя радость о Воскресшем Господе со всеми вами, от всего сердца поздравляю Вас с праздником торжества веры и жизни. Пусть на камне этой веры в Воскресшего Христа, созидалась и крепла наша личная, семейная и общественная жизнь. Желаю чтобы каждый из нас, причастившись к этой праздничной радости общения с Богом, стал настоящим человеком, который является живым образом Воскресшего Христа Спасителя , соединившись с Богом, чтобы бескорыстно отдавать себя на служение ближним . Воістину воскрес Христос! Пасха Христова Амвросий, 2011г. Архиепископ Черниговський г. Чернигов и Новгород-Северский Город над Удаем /news/gorod_nad_udaem/2011-04-18-3395 /pda/news/gorod_nad_udaem/2011-04-18-3395 Есть города, которые вопреки быстро­течному времени не желают расставаться со своим первозданным обликом. Они были такими и 100, и 200 лет назад. Похоже, что само время здесь замедляет свой ход. Люди передвигаются неспешно, а дома утопают в зелени. Всe это можно сказать и о Прилуках. Когда‑то это был город-крепость, который защищал границы Киевской Руси от кочевников. Впервые его упоминает князь Владимир Мономах в своем знаменитом "Наставлении детям”. В 1085 г. князь, на­правляясь в Прилуки, прямо у стен города столкнулся с половецкой ордой. Он был совершенно не готов к бою, поскольку дружину с оружием и обозом отправил вперед. При князе осталась только личная охрана, а половцев было 8 тысяч. Чудом удалось избежать битвы и войти под защиту стен Прилукской крепости. Позднее князь сразился с половцами и битву выиграл. "Если вы, благосклонный читатель, любитель отечественной старины, — писал Тарас Григорьевич Шевченко в повести "Музыкант”, — то, проезжая город Прилуки Полтавской губернии, советую вам остановиться на сутки в этом городе, а если это случится не осенью и не зимою, то можно остаться и на двое суток. Могу вас уверить, что раскаиваться не будете. Тут есть все. И глубокий канал, когда‑то наполнявшийся водою из тихого Удая. И вал, и на валу высокая каменная зубчатая стена со внутренними ходами и бойницами. И бесконечные склепы, вросшие в землю между огромными суховерхими дубами. Словом, все есть, что нужно для самой полной романтической картины”. Православие на Черниговщине Mon, 18 Apr 2011 22:36:34 +0200 Есть города, которые вопреки быстро­течному времени не желают расставаться со своим первозданным обликом. Они были такими и 100, и 200 лет назад. Похоже, что само время здесь замедляет свой ход. Люди передвигаются неспешно, а дома утопают в зелени. Всe это можно сказать и о Прилуках. Когда‑то это был город-крепость, который защищал границы Киевской Руси от кочевников. Впервые его упоминает князь Владимир Мономах в своем знаменитом "Наставлении детям”. В 1085 г. князь, на­правляясь в Прилуки, прямо у стен города столкнулся с половецкой ордой. Он был совершенно не готов к бою, поскольку дружину с оружием и обозом отправил вперед. При князе осталась только личная охрана, а половцев было 8 тысяч. Чудом удалось избежать битвы и войти под защиту стен Прилукской крепости. Позднее князь сразился с половцами и битву выиграл. "Если вы, благосклонный читатель, любитель отечественной старины, — писал Тарас Григорьевич Шевченко в повести "Музыкант”, — то, проезжая город Прилуки Полтавской губернии, советую вам остановиться на сутки в этом городе, а если это случится не осенью и не зимою, то можно остаться и на двое суток. Могу вас уверить, что раскаиваться не будете. Тут есть все. И глубокий канал, когда‑то наполнявшийся водою из тихого Удая. И вал, и на валу высокая каменная зубчатая стена со внутренними ходами и бойницами. И бесконечные склепы, вросшие в землю между огромными суховерхими дубами. Словом, все есть, что нужно для самой полной романтической картины”. Много воды протекло через Удай с того времени, как его берега посетил Тарас Григорьевич, а Прилуки почти не изменились. Этот город и сегодня — один из самых романтичных уголков Украины. Его духовным центром является Преображенский собор, который уже три века украшает казацкую столицу. История храма началась незадолго до Полтавской битвы и связана с именем Игнатия Галагана. За участие в Северной войне Галаган получил от императора Петра имение в с. Сокиринцы и звание Прилукского полковника (1708). Оставив ратные дела, Игнатий Галаган занялся благотворительностью. Он задумал построить в Прилуках большой храм. Тогда в центре города стояла старая деревянная Спасская церковь. На еe месте и был заложен ��овый собор в честь Преображения Господня. Его возводили лучшие мастера из тех, которых смог найти Галаган в своих владениях. Образцом для зодчих стал Троицкий собор Густынского монастыря — шедевр украинского барокко. Но строители не стали копировать храм, а создали оригинальное и монументальное сооружение. В его фундамент были положены каменные глыбы, привезeнные с окраины Прилук. Когда‑то они служили основанием моста, у которого сражались защитники города, отражая натиск кочевников. Камни, политые кровью героев, скрепили фундамент нового храма. Наверное, поэтому он простоял 300 лет и выдержал годы лихолетий. Храм украшен множеством древних икон. Некоторые из них имеют частицы мощей Божиих угодников. Но главной святыней храма является чудотворная икона Божией Матери "Скорбящая”. Еe обрела одна благочестивая чета. В 1977 г. Александр и Евдокия Палехи купили в Прилуках участок земли. Они хотели, чтобы их сын Иван, который был военнослужащим, построил здесь дом для своей семьи. От прежних хозяев на участке остались ветхие постройки. Чтобы снести их, Иван пригласил своих сослуживцев. Разбирая пол сарая, в котором когда‑то держали кур, солдаты обнаружили широкую доску. Перевернув ее, они увидели, что это икона. Изображение на ней почти не просматривалось. Палехи перенесли ее в дом, и вся семья стала благоговейно молиться перед образом. Тридцать лет прошло с момента обретения иконы. За это время она почти полностью обновилась. Все эти годы Пресвятая Богородица подавала верующим благодатную помощь после молитв перед Ее образом. Наконец, осенью 2008 г. состоялось прославление иконы. По официальному решению Синода Украинской Православной Церкви и по благословению еe Предстоятеля Блаженнейшего Митрополита Владимира, икону Божией Матери "Скорбящая” признали чудотворной и установили день празднования в ее честь (6 ноября по н. ст.). Из прилучан наиболее известны поэтесса Любовь Забашта и народный артист УССР Николай Яковченко, писатель Павел Белецкий и герой-подпольщик Олег Кошевой. Впрочем, начинать список известных жителей города надо с имени святителя Иоасафа Белгородского. Он родился в 1705 г., в день праздника Рождества Богородицы, в семье казацкого старшины Горленко. Дед будущего святителя на личные средства построил два храма в Свято-Троицком Густынском монастыре: во имя святителя Николая и в честь апостолов Петра и Павла. Мальчика крестили в Спасо-Преображенском храме г. Прилуки и в Kрещении назвали Иоакимом. Но в историю Церкви святитель вошел под своим монашеским именем Иоасаф. Постриг он принял в 16 лет, а в неполные 40 уже был настоятелем Свято-Троицкой Сергиевой Лавры. Какое‑то время он игуменствовал во Мгарском монастыре. Став епископом Белгородским, он все силы отдал обустройству новых монастырей и храмов в своей епархии. Будучи слаб здоровьем, он не прожил и 50 лет, но подтвердил истину, что не долгая жизнь, а лишь дела любви могут снискать милосердие Божие. (Решением второй сессии городского совета шестого созыва 2011 год в Прилуках определен Годом святителя Иоасафа Белгородского — в связи со 100‑летием его канонизации. — Ред.) Сегодняшние Прилуки — это районный центр с населением около 60 тысяч человек. Новейшая история города еще пишется, но и то, что происходило в нем последнюю тысячу лет, уже делает его историческим и культурным памятником Украины. Можно говорить о Прилуках как о промышленном центре, можно всерьез изучать его культурное достояние, но неоспоримым останется факт, что наиболее притягателен этот город для паломников и тех, кто жаждет прикоснуться к духовному наследию Отечества. У Прилуках обговорено підготовку до святкування 100-річчя прославлення Святителя Іоасафа, Єпископа Бєлгородського /news/u_prilukakh_obgovoreno_pidgotovku_do_svjatkuvannja_100_richchja_proslavlennja_svjatitelja_ioasafa_episkopa_belgorodskogo/2011-03-31-3307 /pda/news/u_prilukakh_obgovoreno_pidgotovku_do_svjatkuvannja_100_richchja_proslavlennja_svjatitelja_ioasafa_episkopa_belgorodskogo/2011-03-31-3307 «Сьогодні, коли питання духовності, ідеології та моральності постає як питання номер один у суспільстві, святкування 100-річчя прославлення Святителя Іоасафа набуває нового змісту не лише для старшого покоління, але й для молоді. Тому наше з вами завдання - не перетворити цей захід на просту формальність, а провести його на найвищому рівні, спрямованому на утвердження християнських цінностей, відродження духовності та братерських відносин з нашими сусідами», - наголосив голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко у м. Прилуки під час виїзного засідання оргкомітету з підготовки та відзначення заходів по святкуванню 100-річчя прославлення Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського (Горленка). Перед початком засідання члени організаційного комітету, утвореного згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, ознайомилися з реконструкцією площі ім.Іоасафа Бєлгородського, Прилуцьким міським палацом культури та Спасо-Преображенським собором. 17 вересня 2011 року виповнюється 100 років з часу знайдення мощей Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського (Горленка) - людини великого розуму й високої культури, просвітителя, визначного церковного діяча, талановитого поета і оратора, життя якого тісно пов'язане з Прилуччиною. Православие на Черниговщине Thu, 31 Mar 2011 08:05:48 +0200 «Сьогодні, коли питання духовності, ідеології та моральності постає як питання номер один у суспільстві, святкування 100-річчя прославлення Святителя Іоасафа набуває нового змісту не лише для старшого покоління, але й для молоді. Тому наше з вами завдання - не перетворити цей захід на просту формальність, а провести його на найвищому рівні, спрямованому на утвердження християнських цінностей, відродження духовності та братерських відносин з нашими сусідами», - наголосив голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко у м. Прилуки під час виїзного засідання оргкомітету з підготовки та відзначення заходів по святкуванню 100-річчя прославлення Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського (Горленка). Перед початком засідання члени організаційного комітету, утвореного згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, ознайомилися з реконструкцією площі ім.Іоасафа Бєлгородського, Прилуцьким міським палацом культури та Спасо-Преображенським собором. 17 вересня 2011 року виповнюється 100 років з часу знайдення мощей Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського (Горленка) - людини великого розуму й високої культури, просвітителя, визначного церковного діяча, талановитого поета і оратора, життя якого тісно пов'язане з Прилуччиною. Як зазначив Володимир Хоменко, враховуючи, що єпископ Іоасаф Білгородський жив і служив як в Україні, так і в Росії, святкування ювілею відбуватиметься на міждержавному рівні в Чернігівській (Україна) і Бєлгородській (Російська Федерація) областях. Про роботу, яка ведеться на території м. Прилуки та Прилуцького району, доповіли Прилуцький міський голова Юрій Беркут та голова Прилуцької районної державної адміністрації Олег Нестеренко. Підготовка та проведення заходів ювілею здійснюватимуться з урахуванням пропозицій, що надійшли після звернення облдержадміністрації від губернатора Бєлгородської області. Головною подією ювілейних заходів стане урочисте Богослужіння 24 вересня, яке очолить Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Блаженніший Володимир. Після цього відбудеться відкриття пам'ятника Іоасафу Бєлгородському. З м. Бєлгорода до Густинського Свято-Троїцького монастиря, а потім і до м.Прилуки прибуде ковчег з мощами святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського. Важливими заходами також стануть Іоасафівські читання 23 вересня, Міждержавний фестиваль духовного співу та музики за участю єпархіальних хорів і творчих колективів трьох братніх народів 24 вересня та Громадянський форум, запланований на 14-15 травня. Основні заходи будуть проводитися Ніжинською єпархією Української Православної Церкви, яку очолює єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней. Очільник області назвав підготовку до свят�� задовільною та наголосив на необхідності продовження робіт згідно з розробленим графіком. Він також акцентував увагу на взаємодії виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування та Ніжинської єпархії Української Православної Церкви в ході підготовки до ювілею. На засіданні також йшлося про упорядкування території та реконструкції центральної площі м. Прилуки, проведення ремонтно-реставраційних робіт у православних храмах міста. За словами Володимира Хоменка, усі роботи виконуються за кошти почесного громадянина міста Прилуки Юрія Коптєва, що вже не перший рік займається благодійництвом на теренах рідної Прилуччини. Голова облдержадміністрації назвав його роботу яскравим прикладом того, як бізнес відгукується на життя і проблеми громади. Але ці приклади, на жаль, поодинокі. Тому Володимир Хоменко висловив вдячність Юрію Вікторовичу та сподівання у тому, що його плідна діяльність сприятиме збільшенню кількості меценатів, що за покликом серця допомагатимуть установам для соціально незахищених громадян, багатодітним родинам і просто людям, які опинилися у складних життєвих умовах та потребують уваги; сприяти у відновленні пам'яток історії та архітектури області. Торжество Православия /news/1/2011-03-15-3171 /pda/news/1/2011-03-15-3171 В день Торжества православия, который традиционно отмечается в первое воскресенье Великого поста, верующие Чернигова обходят все храмы города, где их встречают перезвоном. Всего маршрут крестного хода составляет около 30 км. Крестный ход начался в 9 часов утра от Спасо-Преображенского собора Чернигова. Конечным пунктом маршрута является кафедральный Троицкий собор, где празднование Торжества православия завершится общим молебном и обращением владыки Амвросия. Православие на Черниговщине Tue, 15 Mar 2011 16:02:23 +0200 В день Торжества православия, который традиционно отмечается в первое воскресенье Великого поста, верующие Чернигова обходят все храмы города, где их встречают перезвоном. Всего маршрут крестного хода составляет около 30 км. Крестный ход начался в 9 часов утра от Спасо-Преображенского собора Чернигова. Конечным пунктом маршрута является кафедральный Троицкий собор, где празднование Торжества православия завершится общим молебном и обращением владыки Амвросия. Варва: Звернення до громади /news/1/2011-03-11-3128 /pda/news/1/2011-03-11-3128 У відповідь на статтю депутата Варвинської селищної ради Павленко Д.В. хотілося б пояснити ситуацію, що склалася навколо будівництва каплиці на честь Перекопівської Ікони Божої Матері, поблизу нинішнього кінотетра. Ідея церкви на місці нинішнього кінотеатра не нова, варвинчани знають, що кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка — це бувша церква Різдва Пресвятої Богородиці, говорять що навіть під звукоізоляцією кінотеатру можна побачити затерті розписи. Часи безбожної влади минули і на початку 90-х років за ініціативи православної релігійної громади Варви піднялось питання про церковне приміщення. Тодішня влада селища та району не захотіла віддавати приміщення кінотеатру і запропонували побудувати нову церкву. Зусиллями Гнідинцівського ГПЗ, районної влади та меценатів новий храм було побудовано, але історичне місце Перекопівка, пов'язане з чудом Перекопівської ікони, - залишилось. З 2000 року почались активні пошуки втраченої святині — ікони, що зникла після закриття церкви у 20-30 роках 20-го століття. У 2005 році Перекопівська ікона Божої Матері була знайдена, відреставрована та знаходиться нині в храмі Різдва Пресвятої Богородиці нашого селища. 2009 рік був ювілейним роком для православних християн Варви, якими надіюсь більша частина варвинчан себе і вважає, адже 300 років минуло від незвичайної події 1709 року, яка описана в історії нашого селища, коли заступництвом Божої Матері Перекопівської жителі Варви були врятовані від шведів. З наближенням ювілейної дати постало звичайне людське питання про те як вшанувати святиню, якою подією відзначити 300-ліття славетної події? І виходячи з історичних реалій та побажань парафіян Варви, було прийнято рішення побудувати для Перекопівської ікони Божої Матері каплицю, невеличку церкву. Ювілейна подія відбулася, але життя як завжди внесло свої корективи — фінансова криза і будівництво відстрочили. Православие на Черниговщине Fri, 11 Mar 2011 08:33:56 +0200 У відповідь на статтю депутата Варвинської селищної ради Павленко Д.В. хотілося б пояснити ситуацію, що склалася навколо будівництва каплиці на честь Перекопівської Ікони Божої Матері, поблизу нинішнього кінотетра. Ідея церкви на місці нинішнього кінотеатра не нова, варвинчани знають, що кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка — це бувша церква Різдва Пресвятої Богородиці, говорять що навіть під звукоізоляцією кінотеатру можна побачити затерті розписи. Часи безбожної влади минули і на початку 90-х років за ініціативи православної релігійної громади Варви піднялось питання про церковне приміщення. Тодішня влада селища та району не захотіла віддавати приміщення кінотеатру і запропонували побудувати нову церкву. Зусиллями Гнідинцівського ГПЗ, районної влади та меценатів новий храм було побудовано, але історичне місце Перекопівка, пов'язане з чудом Перекопівської ікони, - залишилось. З 2000 року почались активні пошуки втраченої святині — ікони, що зникла після закриття церкви у 20-30 роках 20-го століття. У 2005 році Перекопівська ікона Божої Матері була знайдена, відреставрована та знаходиться нині в храмі Різдва Пресвятої Богородиці нашого селища. 2009 рік був ювілейним роком для православних християн Варви, якими надіюсь більша частина варвинчан себе і вважає, адже 300 років минуло від незвичайної події 1709 року, яка описана в історії нашого селища, коли заступництвом Божої Матері Перекопівської жителі Варви були врятовані від шведів. З наближенням ювілейної дати постало звичайне людське питання про те як вшанувати святиню, якою подією відзначити 300-ліття славетної події? І виходячи з історичних реалій та побажань парафіян Варви, було прийнято рішення побудувати для Перекопівської ікони Божої Матері каплицю, невеличку церкву. Ювілейна подія відбулася, але життя як завжди внесло свої корективи — фінансова криза і будівництво відстрочили. 23 травня 2009 року на честь 300-ліття Перекопівської ікони у храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулось святкове богослужіння, яке очолив Преосвященнійший Іриней, єпископ Ніжинський та Прилуцький у супроводі численного духовенства Варвинського, Прилуцького, Срібнянського районів; вулицями селища пройшла урочиста хресна хода з іконою Богородиці яку могли бачити і приймати в цьому участь велика кількість варвинчан; було втановлено поклінний хрест освячено місце під будівництво майбутньої каплиці на честь Перекопівської ікони; у врвинському будинку культури відбувся урочистий концерт з нагоди 300-ліття, який було проведено за участі районного будинку культури, Варвинської музичної школи, хору Гнідинцівського ГПЗ та хору і вихованців недільної школи нашої церкви. Усі ці події були широко висвітлені у засобах масової інформації Варви. Тепер що до землі і будівництва каплички. Будівництво — це не дешеве задоволення, потрібні кошти, а ще окрім цього потрібна земельна ділянка на якій буде проводитись будівництво. І не просто на словах ділянка, а документально оформлена, до якої потім прив'язується проект будівлі. Земельна ділянка під церкву — це не тільки місце де буде стояти храм, але й територія для обслуговування цього храму. Де проводити освячення води, пасок, меду на Маковія, яблук на Спаса — звісно навколо церкви, а це земельна ділянка, де посадити квітники до яких усі так звикли — також потрібна земельна ділянка, доріжки до храму, а зараз роблять і дитячі майданчики біля храмів (і ми також хочемо зробити) — на все це потрібна земля. Ділянку землі можна отримати звернувшись до Селищної ради, депутати розглядають прохання, приймають рішення потім через відповідні установи виготовляється проект землевідведення, а потім і акт на користування. Проект будівлі — їх було декілька, а точніше два. Пер��ий ми отримали через інтернет ресурс www.rkpm.ru Клуб Російських Меценатів, вони на своєму порталі виклали декілька безкоштовних проектів невеличких храмів-каплиць, інший проект у нас з'явився після мого особистого знайомства з одним київським архітектором, який запропонував безкоштовно, у якості допомоги, проект одного з храмів, що вони вже спроектували і він будується під Києвом. До речі, виготовлення проекту не дешева річ, говорять що приблизно 30-40 тисяч гривень коштує такий проект, а де взяти кошти? Парафія здійснює свою діяльність за рахунок коштів які отримує від пожертв парафіян: продаж свічок, літератури та іншого; звершення треб та просто благодійних пожертв. На ці кошти утримується храм, священнослужителі храму, церковні працівники, платяться комунальні послуги, купується церковне начиння та робиться ремонт. Без сторонньої допомоги побудувати храм парафія не в змозі. Слава Богу меценат є — це сільгосппідприємство СТОВ "Дружба-Нова”, людям ще не байдужа історія нашого селища і наша християнська віра.Але чомусь депутати селищної ради не розуміють цього або не до кінця обізнані з історією та життям нашого селища і тому виникають такі непорозуміння. Перекопівка, а саме район кінотеатру, - це святе місце, де перебувала наша варвинська святиня Перекопівська ікона Божої Матері; ми, ті хто звертається до сесії і депутатів селищної ради, — релігійна громада церкви різдва Пресвятої Богородиці, юридична особа, до складу якї входять православні віруючі Варви, і представником якої в органах влади є настоятель храму, що ходить з клопотаннями та зверненнями. Колись у давнину 294 рік псля різдва Христового святий Кіпріан Карфагенський сказав такі слова: "Кому церква не мати — тому Бог не Отець”. Зараз багато говорять про мораль, духовність, культуру і їх відродження і все це відокремлюють від православної віри і церкви, що вже понад тисячу років нерозривно пов'язана з історією, культурою і духовністю нашого народу. Відновлення святинь — це відновлення культури, духовності і віри за що ми з часів початку незалежності так вболіваємо. Храм будується для людей, для їхнього спасіння і відродження, і земля біля храму не буде використана для комерційних цілей, а для церковних. У віруючих людей викликає подив нерозуміння того що колись радянська влада закрила храм на Перекопівці, розікрала його майно, забрала землю, тепер же коли держава декларує торжество права та демократії, і ми хочемо відновити знищену святиню та знайшли на це недержавні кошти, знаходяться такі люди, в особі депутатів селищної ради, що противляться очевидному — потреба у будівництві є, це відновлення наших святинь, а отже нашої культури, нашої віри і духовності, це і прикраса нашого селища красивою будівлею. Ми будемо знову звертатись до депутатів та сесії нашої селищної ради з клопотанням переглянути рішення попередньої сесії і надати вказану земельну ділянку для будівництва каплиці на честь Перекопівської ікони Божої Матері. Закликаємо всіх православних віруючих нашого селища та району підтримати своєю активною громадянською позицією ідею будівництва каплиці. Активісти нашої релігійної громади будуть збирати підписи людей для офіційного звернення до Варвинської селищної сесії. Депутати, як народні обранці, повинні знати волю громади і виконувати її, адже для цього вони обрані. Там, де горе и біда /news/1/2011-03-01-3068 /pda/news/1/2011-03-01-3068 Храм Святителя Миколая Чудот­ворця в Чернігові збудований на кар'єрі. Кілька років тому на цьо­му місці в районі ЗАЗу брали глину для виготовлення цегли. Яму вико­пали глибоку. Та отця Петра Квашніна, який три роки тому взявся збуду­вати в цьому місці церкву, це не зля­кало. Натомість аж шестеро свяще­ннослужителів до нього, кожен свого часу, які також хотіли збудувати тут храм, чомусь будівництва навіть не розпочали. Когось зупинила глибока яма, ще хтось побоявся, що приход замалий буде, район-то віддалений, а в Чернігові храмів чимало. — Перше, що мене переконало будувати храм саме тут, — гово­рить отець Петро, - це те, що поряд дві лікар­ні — обласна й онколо­гічна. Тому храм Свя­тителя Миколая Чу­дотворця тут просто необхідний. Адже цей святий завжди там, де горе і біда. Коли я при­їхав на кар'єр, стало страшно: дуже глибо­ким він був. Та очі бо­яться, а руки роблять, і тому пізно восени ми посвятили місце. Кар'єр засипали, ви­рівняли територію, да­ли землі усістися, а на­ступної весни, 2008 року, розпочали будів­ництво. Викопали кот­лован, звели фунда­мент. За літо назбира­ли матеріалів, а вес­ною вже кипіло будів­ництво. Коли ми вирів­нювали кар'єр і рили котлован, то відкопали біло-зелені глини. Це був знак, що ми роби­мо правильну справу. Адже біло-зелені гли­ни лікують. Пізніше ми ще й на підземне дже­рело натрапили — оце остаточно мене пере­конало і заспокоїло. Православие на Черниговщине Tue, 01 Mar 2011 00:29:28 +0200 Храм Святителя Миколая Чудот­ворця в Чернігові збудований на кар'єрі. Кілька років тому на цьо­му місці в районі ЗАЗу брали глину для виготовлення цегли. Яму вико­пали глибоку. Та отця Петра Квашніна, який три роки тому взявся збуду­вати в цьому місці церкву, це не зля­кало. Натомість аж шестеро свяще­ннослужителів до нього, кожен свого часу, які також хотіли збудувати тут храм, чомусь будівництва навіть не розпочали. Когось зупинила глибока яма, ще хтось побоявся, що приход замалий буде, район-то віддалений, а в Чернігові храмів чимало. — Перше, що мене переконало будувати храм саме тут, — гово­рить отець Петро, - це те, що поряд дві лікар­ні — обласна й онколо­гічна. Тому храм Свя­тителя Миколая Чу­дотворця тут просто необхідний. Адже цей святий завжди там, де горе і біда. Коли я при­їхав на кар'єр, стало страшно: дуже глибо­ким він був. Та очі бо­яться, а руки роблять, і тому пізно восени ми посвятили місце. Кар'єр засипали, ви­рівняли територію, да­ли землі усістися, а на­ступної весни, 2008 року, розпочали будів­ництво. Викопали кот­лован, звели фунда­мент. За літо назбира­ли матеріалів, а вес­ною вже кипіло будів­ництво. Коли ми вирів­нювали кар'єр і рили котлован, то відкопали біло-зелені глини. Це був знак, що ми роби­мо правильну справу. Адже біло-зелені гли­ни лікують. Пізніше ми ще й на підземне дже­рело натрапили — оце остаточно мене пере­конало і заспокоїло. За два з половиною роки храм Святите­ля Миколая Чудотворця збудували. Оскіль­ки сам Петро Квашнін воював в Афганістані, то збудований власно­ручно храм він присвя­тив воїнам-афганцям та інтернаціоналістам. А тому-то, каже насто­ятель храму, усі благо­дійники враз відгукну­лися на шляхетну ме­ту. Церков Святителя Миколая Чудотворця, збудованих в пам'ять про афганців, в Україні було лише дві — в Киє­ві та Харкові. В Черні­гові це третій храм, де щосуботи, окрім свят, моляться за душі заги­блих на війні. Тут час­то збирають��я ветера­ни Афганістану, згаду­ють побратимів і став­лять свічки за покій­них. При вході в церк­ву висить гранітна до­шка, де написано, що храм збудований на їх честь. Китайським гра­нітом виклали й підлогу з підігрівом всереди­ні церкви. Збудований храм за православни­ми традиціями землі Чернігівської. Має аж дванадцять куполів, а бокові входи оздобле­ні мозаїкою. — Багато хто писав і говорив про наш храм. Та ми не бізнес роби­мо - молимося. Храмбудувався з молитвою, мені допомагав сам Святитель Миколам. Усі благодійні внески ми вкладали в будів­ництво - тому й звели святиню так швидко. Храм же - це не про­сто стіни й іконостас, а ще й постійна молит­ва, — говорить Петро Квашнін. Молитва у храмі Святителя Чудотвор­ця дійсно була постій­но. В церкві молили­ся почаївські монахи, поки ікони писали. Ще коли храм був напів-готовий - його відкри­ли, і на зимового Ми­колая вже йшла служ­ба. Благословив її сам архієпископ Черні­гівський і Новгород-Сіверський Амвросій. Тоді і підрахува­ли, скільки ж вірян вмі­щує церква. Владика роздав усім присутнім іконки, їх було більш ніж сімсот. Хоча на відкрит­ті храму люди стояли й на вулиці. Сьогодні по­молитися Миколаю Чу­дотворцю, поставити свічку за здоров'я онкохворих перед обра­зами Всецариці прихо­дять сотні людей. Бага­то хто йде саме до ці­єї ікони, і Свята допо­магає видужати. Перед операцією чи навіть об­стеженням люди з усі­єї області, а часто -й з інших регіонів України їдуть до Чернігова, аби вклонитися цілющій іконі. Кажуть, що по­бороти хворобу людям допомагає й сам на­стоятель храму, отець Петро. Проте він каже, що не в ньому сила, а в його молитві. Зараз будівни­цтво на території храму триває. Нещодав­но закінчили скульпту­ру Покрови Божої Ма­тері. Обрали саме цю статую тому, що на­стоятель храму по­над п'ятнадцять років прослужив в Михайло-Коцюбинському при­ході в церкві Покрови Божої Матері. А ще по скульптурі біжить дже­рельна вода — не за­були про те джерело, яке розкопали під час будівництва. В планах священика — збудува­ти міні-готель для па­ломників та знедоле­них людей. «Це була б добра справа. Ми мо­гли б готувати обіди для людей, яких доля ви­гнала на вулиці, — ка­же отець Петро. - Та чи вистачить у мене сил і чи знайдуться спонсо­ри, які б могли підтри­мати мою ідею. У нас і місце на території хра­му є. До початку еконо­мічної кризи і благодій­ники були, та тепер лю­дям і так тяжко підніма­ти свій бізнес. Щонеділі у храмі вчаться діти. Неділь­на школа тут працює з першого дня служ­би. Поряд іконописна хрестильня для дорос­лих і немовлят. Вода тут з підігрівом. А з дверей навпроти завжди пах­не свіжа випічка. Проскури на службу і пас­ки на Великдень тут ви­пікають самі. Збудо­вану власноручно за сприяння благодійни­ків церкву отець Петро приватизував, в той час як більшість настояте­лів орендують примі­щення. ЧЕРНІГІВ. Блаженніший Митрополит Володимир молитовно вшанував пам’ять святителя Феодосія Чернігівського /news/chernigiv_blazhennishij_mitropolit_volodimir_molitovno_vshanuvav_pam_jat_svjatitelja_feodosija_chernigivskogo/2011-02-18-2974 /pda/news/chernigiv_blazhennishij_mitropolit_volodimir_molitovno_vshanuvav_pam_jat_svjatitelja_feodosija_chernigivskogo/2011-02-18-2974 18 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Феодосія Чернігівського (+1696). Цього дня Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир із Архіпастирським візитом відвідав Чернігівську єпархію, де у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Чернігів очолив Божественну літургію. Його Блаженству співслужили: архієпископи Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Переяслав-Хмельницький Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), єпископи: Брянський і Севський Феофілакт, Ніжинський і Прилуцький Іриней, а також духовенство єпархії. Православие на Черниговщине Fri, 18 Feb 2011 20:16:18 +0200 18 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Феодосія Чернігівського (+1696). Цього дня Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир із Архіпастирським візитом відвідав Чернігівську єпархію, де у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Чернігів очолив Божественну літургію. Його Блаженству співслужили: архієпископи Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Переяслав-Хмельницький Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), єпископи: Брянський і Севський Феофілакт, Ніжинський і Прилуцький Іриней, а також духовенство єпархії. Раку з нетлінними мощами подвижника, який вважається небесним покровителем стародавнього міста, було встановлено посередині храму, щоб кожен віруючий міг звернутися до святителя зі словами гарячих молитов, проханням про допомогу, про зцілення від недуг тілесних чи духовних, або подякувати за заступництво. За Літургією Митрополит Володимир висвятив у священника насельника Десятинного Різдва Богородиці чоловічого монастиря міста Києва ієродиякона Олександра Пелиха. Наприкінці богослужіння Архіпастир молитовно вклонився чесним мощам Чернігівських святих - Феодосія, Філарета та Лаврентія. Наостанок Первосвятитель привітав вірян із днем пам’яті святителя Феодосія та побажав, щоб за його молитвами Господь послав усім здоров’я та спасіння. ДО РЕЧІ. Святий Феодосій Чернігівський - виходець із дворянського роду, вихованець братського Київського монастиря, був одним з найосвіченіших людей ХVII століття. Він був учнем Єпіфанія Славінецького, Інокентія Гізеля та ін. Святитель виступав за возз'єднання Руської та Київської Митрополій і брав участь у посольстві, що увінчалося підписанням відповідних грамот (1685 р). До лику святих ��ричислений у 1896 році. Дві святині прибули до Благовіщенського монастиря м. Ніжина /news/dvi_svjatini_pribuli_do_blagovishhenskogo_monastirja_m_nizhina/2011-02-15-2931 /pda/news/dvi_svjatini_pribuli_do_blagovishhenskogo_monastirja_m_nizhina/2011-02-15-2931 13 лютого, в неділю митаря і фарисея, Преосвященніший єписк��п Ніжинський і Прилуцький Іриней звершив Божественну літургію в Петропавлівському храмі Свято-Благовіщенського чоловічого монастиря м. Ніжина. Напередодні, перед початком всеношної, до монастиря прибули дві святині: образи з частками мощей священномученика Кіпріана і мучениці Іустини та святителя Іоанна (Максимовича), архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця, який є нащадком святителя Іоанна Тобольського. Православие на Черниговщине Tue, 15 Feb 2011 17:54:19 +0200 13 лютого, в неділю митаря і фарисея, Преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней звершив Божественну літургію в Петропавлівському храмі Свято-Благовіщенського чоловічого монастиря м. Ніжина. Напередодні, перед початком всеношної, до монастиря прибули дві святині: образи з частками мощей священномученика Кіпріана і мучениці Іустини та святителя Іоанна (Максимовича), архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця, який є нащадком святителя Іоанна Тобольського. Помогите востановить храм /news/pomogite_vostanovit_khram/2011-02-09-2863 /pda/news/pomogite_vostanovit_khram/2011-02-09-2863 Дорогие братья и сестры!Наш храм Покрова Пресвятой Богородицы находится в с. Красиловка Козелецкого района Черниговской области. Построен в 1894 году. Официально признан памятником архитектуры XIX века. В 20-х годах ХХ века советская власть храм закрыла, церковное имущество было вывезено. Здание храма пытались использовать под другие нужды. В 50-х годах богослужение в храме было восстановлено, однако продолжалось недолго. В 1960-м году храм был снова закрыт, а всё имущество перевезли в другое село. Постепенно время, стихия и злые люди сделали свое дело. Храм пережил тяжелые времена. Крыша провалилась, здание пытались разрушить, однажды облили горючей жидкостью и подожгли... В итоге от храма остались лишь стены и воспоминания стариков, каким он был. Православие на Черниговщине Wed, 09 Feb 2011 08:51:10 +0200 Дорогие братья и сестры!Наш храм Покрова Пресвятой Богородицы находится в с. Красиловка Козелецкого района Черниговской области. Построен в 1894 году. Официально признан памятником архитектуры XIX века. В 20-х годах ХХ века советская власть храм закрыла, церковное имущество было вывезено. Здание храма пытались использовать под другие нужды. В 50-х годах богослужение в храме было восстановлено, однако продолжалось недолго. В 1960-м году храм был снова закрыт, а всё имущество перевезли в другое село. Постепенно время, стихия и злые люди сделали свое дело. Храм пережил тяжелые времена. Крыша провалилась, здание пытались разрушить, однажды облили горючей жидкостью и подожгли... В итоге от храма остались лишь стены и воспоминания стариков, каким он был.С помощью Божьей, благодаря пожертвованиям и помощи благочестивых людей, в храме были проведены первоочередные ремонтные работы, и с октября 2007 года он вновь открыт для проведения богослужений.Но, к сожалению, денежных средств для продолжения начатого восстановления храма катастрофически не хватает.В связи с этим очень прошу всех, кто неравнодушен к святыне, помочь посильным вкладом, будь то: деньги, материалы для ремонта, физический труд... Буду благодарен любой посильной помощи!За благотворителей и жертвователей храма совершается молитва на проскомидии (с поминанием поимённо) и на Божественной литургии, а также на акафистах и молебнах. Так описывается наш храм, вернее то, что от него осталось к концу 2001 года, в календаре "Духовні святині Чернігівщини", выпущенном стараниями Черниговского землячества: Покровська церква в с. Красилівці Козелецького району зведена з червоної цегли 1894 р. на кошти родини Кулішів на місці дерев'яного храму, збудованого, за переказами, за участю Стефана Яворського (1658-1722 рр.). Це - шестистовпний, одноапсидний храм, увінчаний наметом із ліхтариком на восьмерику (не збереглися). Із заходу церква поєднується з наметовою дзвіницею типу восьмерик на четверику, на 1-му ярусі якої - головний вхід. З півночі і півдня до неї прилягають укриті наметами тамбури-ганки, до яких ведуть сходи. В інтер'єрі збереглися залишки розпису в алтарній частині та підписані портрети фундаторів на верхніх площинах пілонів. Покровська церква в с. Красилівці - рідкісний на Чернігівщині зразок архітектури неоруського стилю. ("Духовні святині Чернігівщини. Календар 2002", Киев, 2001 г. издательство "Техніка", стр. 340) Историческая справка: Сегодня Красиловка - одно из наиболее крупных сел Козелец��ого района Черниговской области. Здесь проживает более 700 жителей. Первые поселения на территории села существовали еще во времена бронзового и раннего железного веков(2-1 ст. до Р.Х.), раннеславянского(3-5 ст. н. э.) и периода Киевской Руси(11-13 ст. н.э.). В исторических документах село впервые упоминается в 1667 г., ког��а сюда из г. Яворов (теперь Львовской области) переехала семья Яворских. В составе которой был 9-летний Стефан, будущий церковный и политический деятель, писатель, политический философ (1658-1722). Уже став митрополитом Рязанским и Муромским, он на память о детских годах закладывает в 1704 г. деревянную церковь Св. Архангела Михаила. В это время село и его жители принадлежали Черниговскому Троице-Ильинскому монастырю. История Красиловки конца 18 в. и первой половины 19 в. связана с семьей Шишацких-Ильичей, представитель которой Архиепископ Могилевский и Брестский Варлаам (1750-1821) собрал одну из лучших в Российской Империи библиотек. Внук Варлаама, уроженец села Александр Шишацкий-Ильич (1828-1859) - известный украинский фольклорист и этнограф, редактор газеты «Черниговские губернские ведомости». В середине 19 в. Красиловка была достаточно большим селом. Согласно переписи 1866 г. здесь было 205 дворов и 1033 жителя. В 1880 - 1890 годах в Красиловке каждое лето проживал известный украинский живописец, график, архитектор, искусствовед и этнограф Афанасий Григорьевич Сластион (1855-1933). В 1894 г. на деньги семьи меценатов Кулишей была построена кирпичная церковь в честь Покрова Божией Матери, в которой богослужения проводились до начала 20-х годов прошлого столетия. В 1922 году церковь была закрыта представителями советской власти, богослужения запрещены. Помещение храма пытались использовать под другие нужды, в частности хотели сделать спортзал. Восстановлено богослужение в храме было только в 50-х годах, однако в 1960 г. снова прекращено по требованию властей. Во время Великой Отечественной войны жители села активно участвовали в борьбе с фашистскими захватчиками. 279 человек не вернулись домой с фронта. В их честь в центре Красиловки в 1956 году был сооружен памятный знак, а также установлено надгробье на братской могиле воинов, погибших при освобождении села от гитлеровцев в сентябре 1943 года. 29 января 1984 года погиб в бою на афганской земле житель села 19-летний Николай Никоненко. Сегодня в селе функционируют: сельхозпредприятие (бывший колхоз им. Щорса), отделение связи, общеобразовательная школа, аптека, библиотека. В Свято-Покровской церкви проведён первоочередной ремонт и с октября 2007 года в ней регулярно совершаются богослужения. Рядом с селом обнаружены древние поселения — археологические памятники «Красиловка - 1», «Красиловка - 2», «Остров», «Рудка» и курган времен бронзы.Чем помочь? • В настоящее время идет сбор средств на продолжение работ по ремонту и реставрации храма. Мы будем сердечно благодарны всем за помощь! Указывайте обязательно свои имена, чтобы на каждом богослужении возносилась к Богу молитва о Вашем здравии и спасении. • Для перевода денег на восстановительные работы, в связи с отсутствием расчетного счета, просим высылать денежные перевод на имя настоятеля. иерею Дионисию Александровичу Акуленко, настоятелю Свято-Покровского храма с. Красиловка, Козелецкий р-н, Черниговская обл., 17031 тел. /067/ 992-04-77 Важно!!! Возможно, для перевода денег от Вас потребуют ФИО настоятеля по паспорту: Денис Александрович Акуленко • Если Вы не можете сами помочь в реставрационных работах, но знаете людей, которые могли бы это сделать, сообщите им о восстанавливающемся храме, дай��е ссылку на сайт. • Разместите, по возможности, баннер храма Покрова Пресвятой Богородицы на сайте своей организации, чтобы Ваши коллеги и партнеры могли выйти на наш сайт и узнать о восстановление храма-памятника. Баннеры можно получить у администратора • Мы будем признательны за любую, не только финансовую, помощь, которую Вы можете оказать, обращайтесь по телефону или же на e-mail: pokrovtemple@mail.ru Счёт в банке открыть пока нет возможности! Как альтернативный выход решено использовать систему Webmoney. Кошельки нашего храма: для пожертвований в гривнах: U364526863642 для пожертвований в евро: E264119376983 для пожертвований в долларах США: Z160075236123для пожертвований в российских рублях: R323568032225Подробную информацию о храме и ходе реставрационных работ вы можете узнать на сайте прихода: http://pokrov.ucoz.com/ Заранее низкий Вам поклон и благодарность за неравнодушие и оказанную помощь! Черниговская епархия поздравила Блаженнейшего Владимира с 75-летием /news/1/2010-11-21-2622 /pda/news/1/2010-11-21-2622 20 ноября 2010 года Блаженнейший митрополит Владимир открыл в Галерее «Соборна» выставку детских рисунков «Дети - Предстоятелю». Экспозиция подготовлена и организована Черниговской епархией к 75-летию Блаженнейшего Владимира. «Я благодарен всем организаторам, всем деткам за сделанное доброе дело», - с такими словами обращается Блаженнейший ко всем присутствующим в Галереи «Соборна». Именно здесь открылась выставка детских рисунков «Дети - Предстоятелю» и состоялась концертная программа в исполнении юных черниговцев. Мероприятия организованы Черниговской епархией специально к юбилею Архипастыря. Всего около двухсот человек прибыло от имени Черниговской епархии поздравить Блаженнейшего с днем рождения. Среди них участники конкурса, представители духовенства, культуры и искусства, бизнеса и власти. Православие на Черниговщине Sun, 21 Nov 2010 19:24:12 +0200 20 ноября 2010 года Блаженнейший митрополит Владимир открыл в Галерее «Соборна» выставку детских рисунков «Дети - Предстоятелю». Экспозиция подготовлена и организована Черниговской епархией к 75-летию Блаженнейшего Владимира. «Я благодарен всем организаторам, всем деткам за сделанное доброе дело», - с такими словами обращается Блаженнейший ко всем присутствующим в Галереи «Соборна». Именно здесь открылась выставка детских рисунков «Дети - Предстоятелю» и состоялась концертная программа в исполнении юных черниговцев. Мероприятия организованы Черниговской епархией специально к юбилею Архипастыря. Всего около двухсот человек прибыло от имени Черниговской епархии поздравить Блаженнейшего с днем рождения. Среди них участники конкурса, представители духовенства, культуры и искусства, бизнеса и власти. От имени организаторов и участников с праздником Блаженнейшего Владимира поздравил архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий. Владыка подарил митрополиту Киевскому и всея Украины торт в виде книги, после чего в зале прозвучала «Многая лета». Далее Предстоятель УПЦ посмотрел рисунки, представленные на выставке. «Радостно, что есть дети, которые тянуться к свету. И нужно им помогать. Возможно, тут откроется не один талант – среди этих деток, которые представили на выставке свои рисунки. Я очень благодарен этим детям. И я сам как будто на много лет вернулся назад, в детство», - делится своими впечатлениями Предстоятель УПЦ Митрополит Владимир. Также Архипастырь просмотрел концертную программу, подготовленную творческими коллективами Чернигова. После чего благословил всех присутствующих. «В этом году в Чернигове был отреставрирован домик Преподобного Лаврентия, который освящал Блаженнейший Владимир. Именно этот святой когда-то благословлял нашего Предстоятеля на служение Церкви. И мне очень хочется и верится в то, что благословение, которое получили дети сегодня от Блаженнейшего Владимира, действительно станет для них наставлением на путь веры и добра», - акцентировал владыка Амвросий. Черниговская епархия стремилась поздравить Блаженнейшего митрополита Владимира с юбилеем по-особенному, подготовить настоящий праздник. Поэтому в течение двух месяцев в Чернигове проходил конкурс детских рисунков «Дети - Предстоятелю». «Нам очень хотелось подготовить такой праздник, которая бы не сделала ни одна их епархий. И мы хотели, чтоб каждый ребенок смог сделать свой подарок Архипастырю. Слава Богу, откликнулось много детей. И мы привезли на выставку в Киев 100 детских работ и их авторов», - говорит председатель информационно-просветительского отдела Черниговской епархии протоиерей Захария Керстюк. По окончанию концертной программы всех присутствующих наградили грамотами участников юбилейных торжеств. Благословенными грамотами Священного Синода Украинской Православной Церкви были отмечены и благодетели - люди, которые на протяжении многих лет помогают Церкви. Среди них народный депутат Украины Валерий Дубиль, депутат Черниговского областного совета Анатолий Мирошниченко и начальник ГАИ Черниговской области Александр Ершов. После торжеств, с благословения Блаженнейшего Владимира, участники конкурса рисунков «Дети - Предстоялю» отправились на экскурсию Киево-Печерской Лаврой. Черниговская епархия выражает благодарность благодетелям, благодаря которым организовывались перечисленные мероприятия. Это благотворительный фонд «Родной Дом» (президент Леся Софиенко), благотворительный фонд «Европа» (президент Валерий Дубиль), благотворительный фонд «Российско-Украинское сотрудничество» (президент Владимир Карасев). Студентов интересует будущее страны и Церкви /news/1/2010-11-15-2603 /pda/news/1/2010-11-15-2603 Православие на Черниговщине Mon, 15 Nov 2010 15:45:39 +0200 Молодому поколению интересны вопросы будущего страны и Церкви, история УПЦ, жизнь и деятельность блаженнейшого Владимира, митрополита Киевского и всея Украины.Вопросы такой направленности задавали студенты Черниговского кооперативного техникума. Именно в этом учебном заведении архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий прочитал лекцию на тему: «Украинская Православная Церковь во главе с блаженнейшим митрополитом Владимиром».Проведение таких лекций приурочено к 75-летию митрополита Владимира, которое отмечается в этом году.Во время лекции владыка Амвросий рассказывал о жизни блаженнейшого и его служении Церкви. Акцентировал внимания владыка и на том, что в период с 1969 по 1974 возглавлял Черниговскую кафедру, был епископом Черниговском и Нежинским. Также владыка Амвросий отметил, что за годы служения Блаженнейшого митрополита Владимира в качестве Предстоятеля количество приходов увеличилось практически до 11,5 тысяч. В 1991 году оно составляло 5,5 тысяч. Сегодня общины опекают 9 тысяч священнослужителей. Увеличилось и количество монастырей. Кроме того, на время избрания Блаженнейшого митрополита Владимира в УПЦ функционировали 4 духовные семинарии и академия. Сейчас количество духовных заведений возросло до 15. Действуют 4 тысячи воскресных школ.Подобные лекции будут прочитаны в 40 учебных заведениях в период с 10 по 20 ноября. В школах – священнослужителями, а в ВУЗах – владыкой Амвросием. Открылась выставка детских рисунков «Дети -Предстоятелю» /news/1/2010-11-14-2597 /pda/news/1/2010-11-14-2597 Православие на Черниговщине Sat, 13 Nov 2010 23:04:57 +0200 12 ноября 2010 года в Экспоцентре торгово-промышленной палаты состоялось торжественное открытие выставки детских рисунков «Дети - Предстоятелю». Выставка посвящена 75-летию блаженнейшого Владимира, митрополита Киевского и всея Украины.«Черниговская епархия стремилась показать, что детей можно направить таким творческим способом к добру, истине и вере. На выставке мы видим множество разнообразных рисунков, не похожих друг на друга. Это говорит о том, как можно увидеть Предстоятеля УПЦ чистыми глазами и детским сердцем», - отметил, открывая выставку, архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий.Идею проведения конкурса детских рисунков предложил информационно-просветительский отдел Черниговской епархии. Два месяца назад был объявлен конкурс и каждый желающий мог присылать свои работы. Также отдел предложил идейную направленность. Выделил шесть тем, на которые дети могли рисовать. И в результате, на выставке представлено 160 работ.Организатор конкурса, протоиерей Захария акцентировал, что, в общем, на адрес епархии пришло более 300 рисунков. Но многие из них не подходили тематически. Тем не менее, детский труд не останется незамеченным. И на Рождественской выставке рисунков «Красота Божьего мира» работы обязательно будут представлены.На выставке можно увидеть работы учеников воскресных школ, общеобразовательных учебных заведений, воспитанников центров творчества. Главная цель проведения такого конкурса заключалась в том, чтобы дети могли проявить собственные отношение и мысли о роли и важности Предстоятеля УПЦ в сегодняшнем дне. Выставка будет открыта до 16 ноября 2010 года День прославления святителя Филарета (Гумилевского) /news/1/2010-10-25-2543 /pda/news/1/2010-10-25-2543 Православие на Черниговщине Mon, 25 Oct 2010 17:49:33 +0300 25 октября 2010 года в Свято-Троицком кафедральном соборе состоялось торжественное богослужение архиерейским чином по случаю дня прославления святителя Филарета (Гумилевского). Год назад в жизни епархии случилось одно из наиболее значимых событий – к лику святых причислили Филарета Гумилевского, архиепископа Черниговского и Нежинского (1802-1866). Чин канонизации в 2009 году возглавил блаженнийший Владимир, митрополит Киевский и всея Украины.Святитель Филарет считается историком Церкви и богословом. Он особо заботился об обеспечении духовенства, организовывал церковно-приходские школы и основывал монастыри. Последние семь лет своей жизни владыка Филарет был архиепископом Черниговским и Нежинским. За это время он учредил периодическое издание «Черниговские епархиальные известия» и готовил программы преподавания для духовных учебных заведений.В 1866 году Черниговскую губернию охватила эпидемия холеры. Тогда владыка Филарет принял решения объехать территорию епархии, дабы поддержать людей в трудное время. Но в пути архиепископ Черниговский и Нежинский сам заболел и скончался от недуга в Конотопе. Но удивительно и чудесно то, что после смерти владыки эпидемия холеры прекратилась.Владыка Филарет был погребен в крипте Троицкого собора. Решение о причислении его к лику святых было принято 14 апреля 2009 года Священным Синодом Украинской Православной Церкви. Канонизация состоялась 25 октября 2009 года.Ныне мощи святителя Филарета покоятся в Свято-Троицком кафедральном соборе. Верующие приклоняются перед ними и просят исцеления от всяческих недугов, помощи и небесного заступничества. Черниговская епархия приняла учас��ие в IV международном фестивале православных СМИ «Вера и слово» /news/1/2010-10-18-2516 /pda/news/1/2010-10-18-2516 Православие на Черниговщине Mon, 18 Oct 2010 09:12:28 +0300 Представители епархиальных информационных отделов России, Украины, Беларуси, Польши, Литвы и других стран приняли участие в IV международном фестивале православных СМИ «Вера и слово». Среди участников мероприятия были и сотрудники информационно-просветительского отдела Черниговской епархии. Делегацию возглавил протоиерей Захария (Керстюк).Торжественное открытие фестиваля состоялось в зале церковных соборов Храма Христа Спасителя (г. Москва), где к участникам обратился управляющий делами Московской Патриархии митрополит Саранский и Мордовский Варсонофий. Владыка отметил, что одной из задач Синодального информационного отдела является помощь церковным информационным ресурсам.Главной кульминацией фестиваля стало выступление Патриарха Московского и вся Руси Кирилла. Святейший Кирилл отметил важность и роль современных средств массовой информации и акцентировал на том, что их задача состоит в представлении Церкви перед лицом общества.«Перед православными СМИ, перед православными журналистами, которые сотрудничают со светскими средствами массовой информации, стоит огромная задача рехристианизации нашей культуры. Это не всегда означает прямую проповедь, но это всегда означает взгляд на мир с позиции христианских ценностей и это всегда означает стремление к тому, чтобы послание, которое журналист обращает к слушателям, к зрителям, к читателям, было высокопрофессиональным», - подчеркнул Предстоятель РПЦ.Во время фестиваля участники прослушали мастер-классы различных направлений. Действовало шесть секций – печатные СМИ, телевидение, Интернет, радио, связь с общественностью, управление и администрирование.На последней секции с докладом на тему: «Реалии, с которыми сталкиваются руководители информационно-просветительских отделов в регионах», выступил глава информационно-просветительского отдела Черниговской епархии протоиерей Захария (Керстюк). Также в рамках фестиваля проходили заседания клуба православных журналистов, где представители СМИ делились опытом и оговаривали перспективы развития церковных информационных проектов.Фестиваль проходил с 11 по 13 октября в Москве. Организатором мероприятия является Синодальный информационный отдел Московского Патриархата.На IV международном фестивале православных СМИ «Вера и слово», проходившем в Москве с 10 по 13 октября, председатель информационно-просветительского отдела Черниговской епархии протоиерей Захария (Керстюк) был награжден дипломом лауреата премии международного Фестиваля православных СМИ «Вера и слово».Стоит отметить, что отец Захария единственный священнослужитель с Украины, который удостоился столь высокой награды.Награждение проходило в зале церковных соборов Храма Христа Спасителя (г.Москва) во время торжественного закрытия фестиваля. Стоит отметить, что отец Захария единственный священнослужитель с Украины, который удостоился столь высокой награды.Награждение проходило в зале церковных соборов Храма Христа Спасителя (г.Москва) во время торжественного закрытия фестиваля. Делегация Черниговской епархии приняла участие в ІІІ Фестивале СМИ православных /news/1/2010-10-18-2515 /pda/news/1/2010-10-18-2515 Православие на Черниговщине Mon, 18 Oct 2010 08:44:18 +0300 Мастер-классы для СМИ православных, выступления светских журналистов ведущих телеканалов, печатных и электронных изданий, обсуждения и дискуссии – все это можно было увидеть и услышать на ІІІ всеукраинском фестивале СМИ православных.С 7 по 10 октября в Киеве представители информационно-просветительских отделов, пресс-служб епархий и светских СМИ делились опытом, представляли свои проекты и оговаривали перспективы православной журналистики.Представители информационно-просветительского отдела Черниговской епархии также приняли участие в мероприятии. Делегацию возглавил председатель отдела протоиерей Захария (Керстюк).В день открытия фестиваля на участников ожидал мастер-класс медиа-эксперта Нины Курьята на тему: «Новые медиа и Интернет-журналистика».Нина Курьята акцентировала на новых информационных потребностях обществах, современных технологиях и возможностях их использовани��. Во время второй части мастер-класса внимание уделялось требованиям к современным представителям СМИ и умениям универсального журналиста. Рассказывалось о правилах написания текстов для телеканалов, газет и Интернет-изданий.Также, на фестивале выступали журналисты. «Чего ожидают светские СМИ от церковны�� пресс-служб» - так назывался круглый стол, где представители масс-медиа поделились опытом и назвали пути для более эффективной работы с представителями епархий. В рамках фестиваля состоялось и заседание клуба главных редакторов. Темой обсуждения стало: «Состояние отношений со светскими СМИ в регионах».Председатель информационно-просветительского отдела Черниговской епархии протоиерей Захария выступил с докладом на заседании и предложил церковным пресс-службам: «не ждать, когда журналисты придут в епархию и спросят «что у вас снимать?», а самостоятельно создавать информационные поводы, организовывать мероприятия, которые были бы интересны СМИ».В день закрытия фестиваля с торжественным словом к участникам обратился предстоятель УПЦ блаженнийший Владимир. Митрополит Киевский и всея Украины отметил, что представители СМИ сегодня обладают силой слова. А потому должны проповедовать истину и служить людям.Во время заключительной части фестиваля СМИ православных состоялось награждение информационно-просветительских отделов дипломами лауреатов.Каждая епархия имела возможность представить свои проекты в пяти номинациях – «новые проекты», «открытие года», «событие года», «инициатива года» и «позитивный опыт».Информационно-просветительский отдел Черниговской епархии получил награды в каждой номинации и назван «лучшей пресс-службой УПЦ».В номинации «лучшая информационно-просветительская структура -2010» на ІІІ Фестивале СМИ православных победил информационно-просветительский отдел Черниговской епархии. Отдел наградили за активность и творческий подход в создании проектов.Задолго до начала фестиваля, который проходил в Киеве с 7-9 октября 2010 года, церковным пресс-службам предложили продемонстрировать свои информационные проекты и рассказать о проводимых акциях. Тем самым организаторы фестиваля стремились не только дать возможность епархиям поделиться опытом, но и поучаствовать в конкурсе за звание лучшей пресс-службы.Деятельность Черниговской епархии оценили высоко.Информационно-просветительский отдел в итоге получил шесть дипломов лауреата ІІІ Фестиваля СМИ православных в четырех номинациях и признан «лучшей информационно-просветительской структурой-2010».Социальные акции и информационные проекты, проводимые Черниговской епархией, награждены дипломами лауреата ІІІ Фестиваля СМИ православных.Во время ІІІ Фестиваля СМИ православных состоялась презентация проектов Черниговской епархии в номинациях: «новые проекты», «открытие года», «событие года», «инициатива года», «позитивный опыт». В результате дипломами лауреата ІІІ Фестиваля СМИ православных отдел был награжден:1. За І место в номинации «Событие года-2009» за проведение недельной общегородской акции на защиту не рожденных детей «Мама, не убивай меня!» 2. За І место в номинации «Инициатива года - 2010» за организацию и проведение масштабной просветительской акции «Праздник жен-мироносиц». 3. В номинации «Позитивный опыт - 2010» за активную просветительскую деятельность с использованием внешней социальной рекламы. 4. В номинации «Позитивный опыт - 2010» за плодотворное сотрудничество со светскими СМИ. 5. За лучшую организацию информационных дежурств на сайте festzmi.org во время работы ІІІ Фестиваля СМИ православных. Храм Димитрия Ростовского отпраздновал 100-летие /news/1/2010-10-07-2481 /pda/news/1/2010-10-07-2481 Православие на Черниговщине Thu, 07 Oct 2010 10:38:57 +0300 Храм Димитрия Ростовского, разсположенный в селе Чернотычи Сосницкого района отпраздновал свое 100-летие. Торжественную литургию по случаю празднования возглавил архиепископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий.В небольшом деревянном храме, расположенном по трассе Чернигов-Новгород-Северский сто лет моляться священнослужители и верующие. Церковь одна из немногих, которая не была закрыта в Советское время, сохранилась до наших дней. Множество икон, находящихся внутри обители говорит о постоянной жизни в храме и помощи небесных покровителей прихожанам.Храм крестоподобной формы и построен в начале ХХ столетия меценатами.Владыка Амвросий отметил, что храм сегодня существет по молитвам и заступничеству Димитрия Ростовского. 100 лет назад эта церковь была построена благодаря крепкой вере и любви мецената Домонтовича. А все, что делаеться с любовью, никогда не разру��аеться.Также, в день празднования после богослужения состоялся крестный ход вокруг храма, где также возносились молитвы святителю Димитрию, митрополиту Ростовскому. После чего владыка Амвросий окропил верующих святой водой. Єлецькому Свято-Успенському монастирю виповнюється 950 років /news/eleckomu_svjato_uspenskomu_monastirju_vipovnjuetsja_950_rokiv/2010-09-21-2416 /pda/news/eleckomu_svjato_uspenskomu_monastirju_vipovnjuetsja_950_rokiv/2010-09-21-2416 Православие на Черниговщине Tue, 21 Sep 2010 16:45:15 +0300 21 вересня, на свято Різдва Богородиці, Єлецькому Свято-Успенському монастирю виповнюється 950 років Пройшовши під брамою монастиря, зразу відкриваєш для себе інший світ. Тут легко і спокійно дихається, бо вся мирська суєта здається далекою і несуттєвою. – Це тому, що в тутешній землі, де не копни, – кості ченців. Намолене місце, – розповідає благочинна Марія, доки ми прогулювалися біля Успенського собору, уявляючи, як тут усередині ХІ століття шуміли дрімучі ліси. … Між гіллям однієї з ялин явилася преподобному Антонію Печерському ікона Божої Матері. Чернігівський князь Святослав Ярославич на честь цієї події заснував святу обитель. На місці ялини, котра явила людям диво-ікону, нині розташований вівтар Успенського собору, а сам монастир на згадку про ту подію назвали Єлецьким. Ось така красива легенда, а може (хтозна!), достовірна історія, пов’язана з цим місцем. Йшов час, змінювалися епохи. Свята обитель то занепадала, то підносилася. Лишили тут свої сліди і басурманські набіги, і пожежі, і руйнування внаслідок поважного віку будівель. Та попри всі житейські катаклізми в чисте небо знов злітали срібні птиці православних хрестів. У світлу ауру Єлецького Свято-Успенського монастиря вплетено молитви його ігуменів, серед яких були такі видатні люди, як Лазар Баранович, Феодосій Углицький, Іоанн Максимович, св. Дмитро Ростовський. Найбільшого розквіту обитель досягла у ХVІІІ столітті. З історичних джерел відомо, що вона володіла чималою кількістю землі, 7 пекарнями, 9 млинами, 4 банями, винокурнею, 8 шинками, 4 поромними переправами… Нині тут жіночий монастир. Черниці мають невеликий город, курей, корів і купу клопоту з нежіночою роботою – там, де треба перебудовувати, лагодити, осучаснювати. Та ці справи не заважають їх головному призначенню – денно і нощно молитися за всіх православних християн. – У нас правлять цілодобову службу, читають Псалтир, -розповідає благочинна Марія. – Щоночі, незалежно від погоди, черниці моляться навколо собору – і дівчатка молоденькі, і старші жінки, кому припаде… Я впевнена, що промінці тієї молитви розходяться від цього святого місця навсібіч, даруючи людям добро і спокій. – Чи дійшов до наших часів той найдавніший образ Божої Матері? – цікавлюся. – У нас його копія, – відповіла матушка. – Але теж чудодійна. Бачили подарунки на ній? То дяка від зцілених. Було багато й інших випадків, коли Богородиця допомагала в життєвих справах. Приміром, прийшла жіночка перед тим, як син мав вступати у якийсь вищий навчальний заклад, помолилася, вручила долю своєї дитини в руки Божої Матері. Хлопець склав іспити і недобрав одного бала. "Не журися, -кажу, – значить така воля Божа. Подайте документи в інше місце”. Вони так і вчинили. І що б ви думали? Через кілька місяців той заклад, у який не вдалося вступити, закрили. А хлопець спокійно собі навчається далі. Ще можна було довго говорити – про підземелля Єлецького монастиря, про його некрополь, про найвищу у Чернігові надбрамну дзвіницю, заввишки 36 метрів, про знамениту Чорну могилу за огорожею, яка вважається похованням чернігівського дохристиянського князя Чорного… Про буденні клопоти черниць і те, як вони вирощують навколо собору такі розкішні троянди й петунії. Та спустився вечір і матушку покликали справи. … Чим темнішими ставали навколишні сутінки, тим яскравішим здавалося світло всередині Успенського собору, де тривала служба. Освящение домика преподобного Лаврентия /news/1/2010-08-24-2302 /pda/news/1/2010-08-24-2302 Православие на Черниговщине Tue, 24 Aug 2010 16:36:29 +0300 22 августа 2010 года в день памяти преподобного отца нашего Лаврентия схиархимандрита Черниговского, после Божественной Литургии в Свято - Троицком соборе, Блаженнейший митрополит Владимир освятил отреставрированный домик в котором жил преподобный Лаврентий.