На  кожних виборах, які відбуваються в Україні по іншій редакції Закону, ніж на попередні, виникають проблеми з застосуванням виборчого законодавства.

Так, у 2006 році на перших партійних виборах до місцевих рад виникла проблема з врахуванням недійсних бюлетенів та голосів «не підтримую жодного» при визначенні виборчої квоти та партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців.

На  цю проблему неодноразово звертали увагу  міжнародні організації, які здійснюють спостереження за виборами в Україні.

    Наприклад, у «Заяві про попередні результати та висновки спостереження міжнародної місії зі спостереження за позачерговими виборами до Верховної Ради України 30 вересня 2007 року» вказано:

      «Досі чекають на впровадження декілька минулих  рекомендацій, зокрема, щодо скасування можливості голосувати «проти всіх», а також щодо можливості використання неправильно заповнених бюлетенів та голосів «проти всіх», які не відтворюють певний вибір виборця, у загальному підрахунку голосів для наступного розподілу місць у парламенті».

       Спробуємо розібратися.

       Частиною  другою стаття 74 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 06.04.2004 р. №1667-ІV зі змінами було визначено, що «кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі (далі – виборча квота), обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів, включених до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців у відповідному багатомандатному виборчому окрузі, на число депутатських мандатів у цьому окрузі».

       Обчисляти відсоток голосів виборців, поданих  за кандидатів, включених до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), можливо двома способами:

       1) від кількості виборців, що проголосували за партійні списки (без урахування голосів «не підтримую жодного» і недійсних бюлетенів);

       2) від кількості виборців, які взяли  участь у голосуванні.

       Безумовно, застосування другого способу (як це і рекомендувало вже після  закінчення підрахунку голосів ЦВК у 2006 році) приховано підвищує прохідний бар’єр для партій, тобто позбавляє багатьох виборців мати своїх представників у місцевих радах та збільшує кількість депутатів від партій, які отримують найбільше мандатів в місцевих радах.

       Треба зазначити, що на місцевих виборах значно більше, ніж на парламентських, виборців голосує «проти всіх», а також більше і зіпсованих бюлетенів. Наприклад, на виборах 2006 року у місті Чернігові до Верховної Ради України «не підтримали жодного» 3,33% виборців, недійсних бюлетенів було 1,69%, то до міської ради - відповідно 8,72% і 2,49 відсотка виборців.

       І останнє.

     У новій редакції Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» про місцеві вибори вiд 10 липня 201 р. № 2487(Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2491-VI від 30.08.2010) у частину другу статті 77, що є аналогом статті 74 попередньої редакції закону, правлячою коаліцією внесено такі зміни: після слів «що отримали три і більше відсотків голосів виборців» є «які взяли участь у голосуванні». доповнення словами -

      Отже, Партія регіонів грубо  проігнорувала рекомендації міжнародних організацій  і взяла курс на узурпації влади  у місцевих радах.

      Таким чином, голосуючи «проти всіх» на виборах за партійними списками, кожен український виборець мимоволі віддає свій голос за додаткові мандати для партії влади.