Нехай дух наш залишить на цей час всі далекі помисли й порине весь у споглядання безмежної любові й милосердя Отця Небесного, явлені нам у воплощенні Єдинородного Сина Його.

         Із пришестям Сина Божого лице землі змінилося: для всіх відкриті двері Царства Небесного, для всіх простерся шлях віри й покаяння, для всіх сповіщається слово життя й спасіння, усім дарується прощення гріхів і благодать Всесвятого Духа, для всіх обіцяне воскресіння й життя вічне. Через такі помисли розум наш непомітно підніметься від зримого до невидимого, від землі до небес... і наповниться святими ідеалами істини й краси, достоїнства і правди; серце розчулиться, зігріється любов’ю і вдячністю до Того, Хто спокутував гріхи усього світу; і коли душа відкриється, ― тієї ж миті Сам Господь осяє її світлом Образу Свого.

         Але для Відвідувача душ необхідна угодна жертва й дар, як дієве свідчення нашої покори, вдячності та любові. Жертва як піднесення старозавітної людини, розіп’явши плоть зі страстями й похотями (Кол.3,5), тобто умертвінням у собі всіх протизаконних прагнень серця, всіх нечистих похотей і згубних страстей, тому що без цього духовного жертвопринесення марне і саме сподівання стати обителлю Божою, прийняти і вмістити в себе Божественне Отроча Віфлеємське. Адже неможливо поєднати смиренність із гордістю, приниження з величчю, убогість із розкішшю, чистоту зі скверною. Прахом стануть у Його очах суєтні помисли, життєві тривоги, намагання людей звеличитися один над одним. Свята жертва Богові приноситься із чистої любові і вдячності, а це ― чисте й безкорисливе служіння Господу в особі ближніх наших. Згадуючи убогість і злиденність Іісусову, воздамо по можливості нужденним, пам’ятаючи наготу Божественного Немовляти, повитого пеленами, прикриємо нашими руками наготу незаможних, а мандрівними пошуками пристанища Іосифа й Марії, нехай увійде в дім наш убогий мандрівник. Нехай в пам’ять про Оспіваного ангелами світу почують із вуст наших слова миру й прощення ті, хто спокусився диявольським навроченням, і образив нас чимось.

         Дай нам, Господи, сотворити в собі Дух Христовий і жити Його життям. Тоді нехай і проти нас, як колись проти Нього «тривожиться Ірод, і весь Ієрусалим з ним» (Мф.2,3) нехай лютує князь віку сього, і увесь світ озброюється: Ти покриєш нас у таємниці обителі Твоєї; на тихій воді нас запровадиш, і через ангела завіту Твого введеш нас у гору святу Твою (Псал. 23,2).

        Вірні чада Матері-Церкви, обернімо наші думки й почуття до свого Спасителя, а розуми й серця утвердимо в Його безмежній любові до нас, Його смиренністю й стражданнями, заради нас прийняті Ним, і тим самим зустрінемо Його, бо Він гряде з Небес! Принесімо Христу Богу свої чисті серця, свою віру й любов, всі свої кращі прагнення і все життя наше Йому ввіримо!

Усіх вас, всечесні отці, чернецтво, дорогі брати й сестри, від усього люблячого серця вітаю з великим святом Різдва Христового й Новим 2010-м роком милості Божої! Молитовно бажаю вам благодатної радості, здоров’я, миру, щастя, і щоб кожен із нас, хто святкує Різдво Христове, унаслідував Царство Небесне.

Також хочу закликати вас подякувати Господу за минулий рік, адже він був визначальним для Чернігівської єпархії. 25 жовтня милістю Божою відбулася виняткова за своїм значенням подія: канонізація святителя Філарета (Гумілевського). Прославляння, що відбулося у вічності, угодника Божого в цей день здійснилось і на землі. Богохраниме місто Чернігів отримало ще одного молитвеника, дивного у святих, рідного нашій землі і людям, які живуть тут. Господь дарував нам цю велику радість серед смутку і скорбот віку цього, тож безперестанно молитимемось, натхненно, з надією, із благими сподіваннями, з великою ревністю будемо просити святителя Філарета про допомогу, тому що Господь, заради його заступництва, почує і наші грішні молитви. Нехай Новий рік стане роком нових милостей Божих для кожного з нас!

Благодать Господа нашого Іісуса Христа нехай буде з усіма вами!

Амінь.

Амвросій, Архієпископ Чернігівський  і Новгород-Сіверський