...і якось ти розумієш, що твої фотографії душать тебе. Що весь світ звузився до розміру маленької кімнати, а кімната - до вічка фотокамери. Що ти вивернувся навиворіт, оголив нутрощі, і вкрив слизом і кров’ю підлогу і стіни цієї кімнати лише заради того, щоб на світ з’явилося ще декілька фотографій. Подивися на них. То ж ти сам...там...в глибині паперу. Заглядаєш у дзеркало. 

Смієшся, окрилений радісно. 

Репертуар Молодежного театра на февраль 2012 года