Відродження напівзруйнованої споруди почалося з призначення настоятелем церкви ієромонаха Спасопреображенського монастиря Іллі.

Учасникам форуму було зачитано привітання голови облдержадміністрації Володимира Хоменка, в якому керівник області зазначив: «Чернігівська земля має велику минувшину, пов’язану з такими видатними подвижниками православної віри, як Антоній Печерський, Никола Святоша, Єфросинія Суздальська, Лазар Баранович, Феодосій Углицький, Димітрій Ростовський, Іоанн Максимович, Павло Таганрозький, Філарет Гумілевський, Лаврентій Чернігівський та багато інших. Ними створено колосальний духовний досвід, котрий допомагає нам, їхнім нащадкам, долати складні випробування сьогодення. Їх життя і діяльність слугують яскравим зразком християнського благочестя і для наших сучасників.

В одному ряду з цими справжніми лицарями духу і віри стоїть і святитель Іоасаф, єпископ Бєлгородський, знаний як людина високої освіченості і культури, визначний церковний діяч і просвітитель, талановитий поет і оратор. За походженням він належав до давнього козацького роду Горленків з Прилуччини.

08.05.11, в городском Дворце Культуры, по благословению Высокопреосвященнейшего Амвросия, архиепископа Черниговского и Новгород-Северского и при поддержке народного депутата Украины Валерия Дубиля, произошла торжественная концертная программа "Краса та велич жінки", посвященная дню мироносиц, благословенном и торжественном празднику женщин.

В концерте принимали участие студенты Черниговского Духовного училища, хора Воскресных школ, хор Троицкого собора, хор Спасо-Преображенского  собора, хор храма Всех черниговских святых, хор Свято-Воскресенского храма, священники храма Всех черниговских святых: прот. Владимир (Кулик) и прот. Петр ( Мостовой), образцовый театр танца «Славяне), заслуженный народный хор «Десна», фольклорный ансамбль «Сиверяне»

26 апреля, в Светлый Вторник в Черниговском областномй филармони́ческом це́нтре фестива́лей и конце́ртных програ́мм, прошел концерт «Пасха Христова 2011».

В концерте принимали участие Студенты Черниговского духовного училища, воскресные школы Храма всех Черниговских святых и Спасо-Преображенского собора, хор Свято-Троицкого кафедрального собора, хор Спасо-Преображенского собора,  мужской хор  Храма всех святых, хор Свото-Воскресенского храма, священник Храма всех святых Владимир Кулик, образцовый театр танца "Славяне", духовой оркестр, черниговский народный хор.

Есть города, которые вопреки быстро­течному времени не желают расставаться со своим первозданным обликом. Они были такими и 100, и 200 лет назад. Похоже, что само время здесь замедляет свой ход. Люди передвигаются неспешно, а дома утопают в зелени. Всe это можно сказать и о Прилуках.

Когда‑то это был город-крепость, который защищал границы Киевской Руси от кочевников. Впервые его упоминает князь Владимир Мономах в своем знаменитом "Наставлении детям”. В 1085 г. князь, на­правляясь в Прилуки, прямо у стен города столкнулся с половецкой ордой. Он был совершенно не готов к бою, поскольку дружину с оружием и обозом отправил вперед. При князе осталась только личная охрана, а половцев было 8 тысяч. Чудом удалось избежать битвы и войти под защиту стен Прилукской крепости. Позднее князь сразился с половцами и битву выиграл.

"Если вы, благосклонный читатель, любитель отечественной старины, — писал Тарас Григорьевич Шевченко в повести "Музыкант”, — то, проезжая город Прилуки Полтавской губернии, советую вам остановиться на сутки в этом городе, а если это случится не осенью и не зимою, то можно остаться и на двое суток. Могу вас уверить, что раскаиваться не будете. Тут есть все. И глубокий канал, когда‑то наполнявшийся водою из тихого Удая. И вал, и на валу высокая каменная зубчатая стена со внутренними ходами и бойницами. И бесконечные склепы, вросшие в землю между огромными суховерхими дубами. Словом, все есть, что нужно для самой полной романтической картины”.

Перед початком засідання члени організаційного комітету, утвореного згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, ознайомилися з реконструкцією площі ім.Іоасафа Бєлгородського, Прилуцьким міським палацом культури та Спасо-Преображенським собором.

17 вересня 2011 року виповнюється 100 років з часу знайдення мощей Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського (Горленка) - людини великого розуму й високої культури, просвітителя, визначного церковного діяча, талановитого поета і оратора, життя якого тісно пов'язане з Прилуччиною.

У відповідь на статтю депутата Варвинської селищної ради Павленко Д.В. хотілося б пояснити ситуацію, що склалася навколо будівництва каплиці на честь Перекопівської Ікони Божої Матері, поблизу нинішнього кінотетра.

Ідея церкви на місці нинішнього кінотеатра не нова, варвинчани знають, що кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка — це бувша церква Різдва Пресвятої Богородиці, говорять що навіть під звукоізоляцією кінотеатру можна побачити затерті розписи. Часи безбожної влади минули і на початку 90-х років за ініціативи православної релігійної громади Варви піднялось питання про церковне приміщення. Тодішня влада селища та району не захотіла віддавати приміщення кінотеатру і запропонували побудувати нову церкву.

Зусиллями Гнідинцівського ГПЗ, районної влади та меценатів новий храм було побудовано, але історичне місце Перекопівка, пов'язане з чудом Перекопівської ікони, - залишилось. З 2000 року почались активні пошуки втраченої святині — ікони, що зникла після закриття церкви у 20-30 роках 20-го століття. У 2005 році Перекопівська ікона Божої Матері була знайдена, відреставрована та знаходиться нині в храмі Різдва Пресвятої Богородиці нашого селища. 2009 рік був ювілейним роком для православних християн Варви, якими надіюсь більша частина варвинчан себе і вважає, адже  300 років минуло від незвичайної події 1709 року, яка описана в історії нашого селища, коли заступництвом Божої Матері Перекопівської жителі Варви були врятовані від шведів. З наближенням ювілейної дати постало звичайне людське питання про те як вшанувати святиню, якою подією відзначити 300-ліття славетної події? І виходячи з історичних реалій та побажань парафіян Варви, було прийнято рішення побудувати для Перекопівської ікони Божої Матері каплицю, невеличку церкву. Ювілейна подія відбулася, але життя як завжди внесло свої корективи — фінансова криза і будівництво відстрочили.

Храм Святителя Миколая Чудот­ворця в Чернігові збудований на кар'єрі. Кілька років тому на цьо­му місці в районі ЗАЗу брали глину для виготовлення цегли. Яму вико­пали глибоку. Та отця Петра Квашніна, який три роки тому взявся збуду­вати в цьому місці церкву, це не зля­кало. Натомість аж шестеро свяще­ннослужителів до нього, кожен свого часу, які також хотіли збудувати тут храм, чомусь будівництва навіть не розпочали. Когось зупинила глибока яма, ще хтось побоявся, що приход замалий буде, район-то віддалений, а в Чернігові храмів чимало.

— Перше, що мене переконало будувати храм саме тут, — гово­рить отець Петро, - це те, що поряд дві лікар­ні — обласна й онколо­гічна. Тому храм Свя­тителя Миколая Чу­дотворця тут просто необхідний. Адже цей святий завжди там, де горе і біда. Коли я при­їхав на кар'єр, стало страшно: дуже глибо­ким він був. Та очі бо­яться, а руки роблять, і тому пізно восени ми посвятили місце. Кар'єр засипали, ви­рівняли територію, да­ли землі усістися, а на­ступної весни, 2008 року, розпочали будів­ництво. Викопали кот­лован, звели фунда­мент. За літо назбира­ли матеріалів, а вес­ною вже кипіло будів­ництво. Коли ми вирів­нювали кар'єр і рили котлован, то відкопали біло-зелені глини. Це був знак, що ми роби­мо правильну справу. Адже біло-зелені гли­ни лікують. Пізніше ми ще й на підземне дже­рело натрапили — оце остаточно мене пере­конало і заспокоїло.

18  лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Феодосія Чернігівського (+1696).

Цього дня Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир із Архіпастирським візитом відвідав Чернігівську єпархію, де у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Чернігів очолив Божественну літургію.

Його Блаженству співслужили: архієпископи Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Переяслав-Хмельницький Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), єпископи: Брянський і Севський Феофілакт, Ніжинський і Прилуцький Іриней, а також духовенство єпархії.